26 грудня 2014 р.

ШЕВЧЕНКІАНА ЛЬВІВЩИНИ

м. Жовква

Пам`ятний знак відкрито у 1993 році.
Архітектор Ярослав Мотика.
Скульптор Валерій Шишов.
Теребовлянський камінь.




 с.В`язова

1961 рік.
Скульптор – Яків Чайка.






с. Грибовичі
2001 рік.
Скульптор – Іван Самотос.








с. Дубляни
1991 рік
Скульптор - Василь Одрехівський.







с.Зіболки

Бюст відкрито біля колишньої сільської ради в 1964 році.
Мармурова крихта, битон.
Скульптор – Яків Чайка.






с.Куликів

В центрі селища у вересні 2004 році відкрито пам`ятник.








с.Кунин
Бюст Кобзаря було відкрито 1967 році біля Народного Дому.
Мармурова крихта.
Скульптор – Ігор Кушнір.




с. Любеля
Перший пам’ятник Т. Шевченку на Жовківщині.
Погруддя відкрито в 1958 році на південь від Народного Дому.
Мармурова крихта.
Висота 1,5 метора.
Скульптор – Ігор Кушнір.





с.Малехів

2013 рік - відбулося урочисте відкриття пам’ятника українському поету, художнику і просвітителю Тарасу Шевченку. Ця подія приурочена 200-річчю від дня народження Великого Кобзаря.
Пам’ятник встановлено на площі села, неподалік каплички Покрови Пресвятої Богородиці з ініціативи Малехівської сільської ради.
Автором монумента є скульптор Ярослав Трацько, архітектор – Василь Каменщик, чеканка – Романа Тереха.


с.Мацошин

1971 рік.
Скульптор – Ігор Кушнір.






с. Мокротин

Відкрито у 1989 році в центрі села на подвір`ї дитячого садочку.
Скульптор М. Сулига.
Бронза.





м. Рава-Руська

Пам’ятник відкрито 1960 році у міському парку.
Скульптор Я. Чайка
Мармурова крихта.






с. Сопошин


Пам`ятник було відкрито у 1961 році.
Скульпторр В.Одрехівський.
У цього пам`ятника сумна історія: стояв пам'ятник Т.Шевченку на повен зріст, встановлений ще радянських часів на колгоспоному подвір`ї села. На жаль, власник нового господарства Білан І. продав його у Чернівецьку область. Продав, наче свою власність. Але селяни з цим випадком не погодились. Подали на суд та повернули собі Кобзаря. У 2013 році пам’ятник було повернуто.




Читати далі...

24 грудня 2014 р.

ШЕВЧЕНКІАНА ЛЬВІВЩИНИ

Перший пам’ятник Тарасу Шевченку в Бориславі відкрито у 1940 році на дільниці Бані Котівської, перед Будинком культури. Це було тиражоване погруддя з бетону. З часом, під дією дощів та інших атмосферних  факторів, воно зазнало значної руйнації. Через те у 1979 році було замовлено і виготовлено нову скульптуру – з мармурової крихти. Погруддя висотою 1м 30 см установили на постамент заввишки 2м 40 см. У зв’язку з розбудовою нового, Ковалівського (від прізвища українського письменника Степана Коваліва, що жив і працював у Бориславі) масиву, прийнято рішення перенести погруддя в цей мікрорайон. 
27 вересня 1987 року, в день святкування 600 – річчя Борислава урочисто відкрито перенесений пам’ятник.

        Пам’ятник на невеликому (12х10 м) майданчику. На ньому – таблиця з темного граніту із написом: «Тарас Григорович Шевченко» та заключною строфою «Заповіту» («І мене в сімї великій, В сімї вольній, новій. Не забудьте помянути Незлим тихим словом»).



Читати далі...

22 грудня 2014 р.

ШЕВЧЕНКІАНА ЛЬВІВЩИНИ

м. Миколаїв
Січневої неділі 1992 року відбулись урочистості з нагоди відкриття пам’ятника.
На центральну площу міста Миколи Устияновича та Уляни Кравченко ступив Тарас, як символ нескореного духу. Скульпторові Андрію Величку вжалося передати бунтарський волелюбний дух Месії.
Пам’ятник виготовлений з темно-зеленої бронзи. П’єдестал зроблений з гарніту  світло-рожевого кольору. Висота пам’ятника приблизно 5-7 м. На п’єдестілі  викарбовано такі слова Тараса Шевченка.
«Возвеличу отих малих рабів німих.
                                           І на сторожі коло їх поставлю слово»
                                            «Борітеся, поборите! Вам Бог помагає!
                                                                  За вас правда. За вас слава  І воля святая»

с.Бродки


Влітку 1958 року відбулося урочисте відкриття пам’ятника. Будувався пам’ятник майже рік. Побудовано за ініціативи самого скульптора Я.Чайка – вихідця із села Бродки.

На святі була присутня дружина Якова Ільковича – Володимира Чайка – відома оперна співачка, заслужена артистка України.
с.Демня

Відкрито  пам’ятник 1990 році. Скульптор  - Степан Васильович Дзиндра.
Граніт.








с.Добряни

Пам’ятник Тарасу Шевченку в селі відкрито 1914 році.
Скульптор С.Дзиндра.
Пісковик.







с.Пісочна

Відкритий у 1964 році до 150-річчя від дня народження Тараса Шевченка головою колгоспу «Комсомолець» Яценком І. М.  Мармурова крихта.
Скульптор - Володимир Іванович Сколоздра.






с.Рудники
У селі Рудники довго побутувала думка збудувати пам’ятник великому Кобзареві.  
Скульптор Володимир Сколоздра запропонував кілька макетів пам’ятника, але жителі села затвердили саме той, який стоїть сьогодні.
16 травня 1965 року відбулося урочисте відкриття на честь 150-річчя від дня народження поета.
Зараз у селі склалася добра традиція: кожна молода пара після вінчання кладе квіти до підніжжя пам’ятника.
с.Устя

1988 році представники радянської комуністичної влади спільно з представниками церкви відкрили пам’ятник Тарасу Шевченку, який виготовив для рідного села скульптор, професор Іван Михайлович Самотос,  але комуністична влада 18 років не давала дозволу на його встановлення. 
Мармурова крихта

Читати далі...

18 грудня 2014 р.

Активуємо пізнання…

Процес пізнання - активний, творчий, діалектичний.
Бібліотека, книга, гра – важливі інструменти у цьому процесі, у керівництві читання дітей. Цій сфері присвячене наукове дослідження, монографія Долбенко Тетяни Олексіївни, яка поповнила фонд науково-методичного відділу Львівської обласної бібліотеки для дітей.
Долбенко, Тетяна Олексіївна. Теоретико-методологічні засади прикладних досліджень активізації пізнавальної діяльності дітей: Монографія. – К.: «Видавництво Ліра-К», 2013. – 432 с.

Автор - доктор культурології, професор Київського національного університету культури і мистецтв, заслужений працівник культури і мистецтв України, член-кореспондент Міжнародної Академії Інформатизації, член спеціалізованих Вчених рад по захисту кандидатських і докторських дисертацій КНУКіМ, очолює наукову школу по дослідженню проблем дитячого читання в Україні. 
У дисертації на основі наукового аналізу психологічних, педагогічних, бібліотекознавчих і книгознавчих джерел і методичного узагальнення бібліотечного досвіду визначені теоретичні і практичні аспекти активізації пізнавальної діяльності підлітків у бібліотеках для дітей, роль науково-пізнавальної літератури і бібліотечних ігрових технологій, форм, засобів в цьому процесі. Подано цікавий апробований матеріал, який знайшов практичне застосування в роботі бібліотек міста Києва.
З авторефератом дисертації та змістом даної наукової роботи можна ознайомитись тут.

Читати далі...

16 грудня 2014 р.

ШЕВЧЕНКІАНА ЛЬВІВЩИНИ

м. Радехів
Підготовка і святкування 150-річчя від дня народження Шевченка у 1961 році викликало величезне національне піднесення. Такого ентузіазму Радехів ще не знав. На прохання молоді Радехівської середньої школи скульптура Кобзаря мала прикрашати скверик перед новозбудованою школою на вулиці Радянській (тепер вул. А. Шептицького).
На прохання придбання скульптури для нової школи в місті відгукнулися місцеві підприємства – лісгоспзаг, районний відділ електричних мереж, ремонтний завод, райоб’єднання «Сільгосптехніка», харчокомбінат, Вузлівський спирто-крохмальний комбінат та інші –  і зробили певні грошові внески на рахунок Радехівської районної організації Українського товариства охорони пам’ятників історії та культури (УТОПІК).
У 1968 р. правління Радехівської районної організації (тодішній голова –Степан Чабаренко) УТОПІК таки придбало скульптуру. Та очевидно загальнонародне піднесення любові та пошани до Шевченка викликало страх «правлячої верхівки», бо відбувається негласна заборона шевченківських торжеств у районі. Тому і не дали дозволу на встановлення  пам’ятника ні біля школи, ні перед районним Будинком культури. Тоді, за висловом одного радехівського дотепника, продовжили Шевченкові заслання ще на 5 років. Спочатку він ніс покуту на базарній площі «Галя», а потім на шкільному подвір’ї.
Лише у 1974 році, до 160-річчя від дня народження, під тиском громадськості і загального обурення населення було дано дозвіл на встановлення скульптури у парку.
Пам’ятник Т.Шевченку (В. Одрехівський, 1968 р., мармурова крихта) у м. Радехові у парку –  пам’ятка монументального мистецтва Радехівського району  – рішення про взяття пам’ятки на державний облік №183 від 05.05.1972р., охоронний номер 1116.
Але бажання мешканців міста бачити пам’ятник у центрі залишилось і вони неодноразово піднімали це питання.
9 березня 2002 року, у 188-у річницю Тарасових уродин, на проспекті Відродження в Радехові зібралося велелюдне віче. Урочистостях відкриття пам’ятника відбулось.

с. Бишів
До відзначення 150-річчя від дня смерті Т.Шевченка з ініціативи громадян було вирішено спорудити пам’ятник. Рішенням сесії сільської ради від 26 липня 1990 року обрано ініціативну групу в кількості п’яти чоловік: Коваль В.С. – голова, Буснюк М.М., Гуменюк С.С., Іванчина С.П., Солгуб В.П. - члени. Роботи щодо спорудження пам’ятника розпочали 15 серпня 1990 р., а завершили – 15 липня 1991 р. Автор пам’ятника – студент 4 курсу Львівського інституту прикладного і декоративного мистецтва Павлишинець Юрій Йосипович. Вартість пам’ятника 12 тис. крб. оплачена місцевим колгоспом (селянською спілкою) «Нива».
Відкриття відбулося 21 липня 1991 року, рішення про взяття пам’ятки на державний облік № 249 від 21.05.1991 р., охоронний номер 1675.

с.Дмитрів
Найкращим подарунком до 200-річчя поета стало встановлення погруддя Тарасу Шевченку. Ініціатором спорудження пам’ятника була жителька села Марія Степанівна Іськів. Пам'ятник виготовив скульптор  Янів Степан – народний майстер по виготовленню з каменю, який проживає в с.Дерня Миколаївського району.
24 серпня 2014 року в день Незалежності України було урочисто відкрито пам’ятник Кобзарю.

с. Збоївська
З нагоди 150-річчя від дня народження Т.Шевченка у 1964 році збоївська бригада артілі «Маяк» вирішила встановити в селі погруддя Кобзаря. Ініціатором спорудження пам’ятника була вчителька Євгенія Захарівна Караван. Цю ідею підтримав тодішній директор Бишівської восьмирічної школи Григорій Сергійович Черняк.
Зрештою і жителі цього невеличкого населеного пункту схвально сприйняли пропозицію. Саме вони офірували кошти для цієї благородної справи, а частину грошей передала дирекція школи від вирощених на шкільній ділянці і реалізованих овочів.
Погруддя Кобзаря (скульптор В.Одрехівський) виготовили на Львівській кераміко-скульптурній фабриці, напис зробив художник Панчишин зі смт. Стоянова.
24 травня 1964 р. відбулось урочисте відкриття, рішення про взяття пам’ятки на державний облік № 183 від 05.05.1972 р., охоронний номер 1117.
На початку 1989 р. пам’ятник був реконструйований та впорядкований.

с.Новий Витків
Пам’ятник споруджено в 1993 році за кошти громади села. Скульптор Петро Іванович Дзиндра (м.Львів), а постамент виготовив житель с. Доля Миколаївського району Львівської області Степан Васильович Одноріг. Ініціатором спорудження  був житель села Василь Лукович Покотило –колишній воїн УПА, активний громадський діяч. Саме він був головою оргкомітету зі спорудження пам’ятника та збору коштів.
Матеріалами допомагали Витківське лісництво (лісничий О. Сологуб), спілка селян «Білий стік» (голова Б. Слюсарчук), «Райсількомунгосп» (Р. Климко)   та  інші.
Відкриття та освячення відбулся у серпні 1993 року, розпорядження про взяття пам’ятки на державний облік № 528 від 19.07.1995 р., охоронний номер 1677.




Читати далі...

15 грудня 2014 р.

«Бібліотека – творча лабораторія по народознавству».

Легенда розповідає: що на світанку нашої землі Бог оглядав творіння своїх рук і, натомившись, сказав зробити перепочинок. Земля, де опустився Бог з Ангелами, була вельми багатою на сонце, на звірів та пташок. А найбільше сподобалися Богові люди того краю. До якої хати не зайшов він зі своїми супутниками, всюди їх зустрічали хлібом і сіллю. Так сподобалася Богові та місцина, що він часто сюди навідувався зі словами:
-   Рушаймо у край!
Кажуть, з того і пішла назва держави: Україна. Немає в людини місця дорожчого, ніж те, де вона народилася, землі, на якій зросла…
Славна Україна не тільки своєю природою і людьми. Незрівняно багата вона і святами, обрядами, звичаями. Та з плином часу багато чого забулося, стерлося у пам`яті народу.
Звичаї народу – це ті прикмети, по яких розпізнається народ не тільки в сучасному, але і в його історичному минулому.
З метою обізнаності наших читачів зі звичаями українського народу, традиціями, народними святами  9 грудня цього року на базі бібліотеки – філіалу смт. Шкло Яворівського району відбувся семінар бібліотечних працівників. Господарі радо привітали і пригостили учасників семінару українським короваєм.  

Словами Валентини Стрілько – президента Міжнародного освітнього фонду  ім. Ярослава Мудрого: «Народознавство – це бальзам, який треба прикладати до ран нашої духовності»,  – розпочав семінар - практикум керівник відділу культури і туризму Володимир Балух.
Директор ЦБС Марія Марків розповіла про місце і роль бібліотеки у відродженні та збереженні національних традицій, звичаїв, обрядів, свят.
Привітати всіх присутніх прийшов голова Шклівської селищної ради Володимир Лаба, який розповів про своє рідне селище, мальовничі краєвиди, про звичаї та традиції. А така ж було переглянуто відеофільм  про смт. Шкло.

 Спільну роботу бібліотеки та школи по формуванню у дітей любові до рідного краю, його звичаїв і традицій, розкрила заступник директора по виховній роботі ЗОШ І-ІІІ ст. смт. Шкло Мирослава Полюх.
Завідуюча науково-методичного відділу ЛОДБ Любов Сташко презентувала мультимедійну презентацію «Бібліотека – творча лабораторія з народознавства».

       Особливо цікавим було закінчення семінару -  відбулась година взаємного спілкування «Я пропоную свій досвід», а майстриня Леся Цікалишин провела майстер – клас «Все, що знаємо, не забудемо», розкрила секрети майстерності з плетіння лаптів. 

Читати далі...