Чи можуть історії змінити світ?

На це сподівається наша сучасниця – Ольга Войтенко. Про неї і про її творчість у черговому випуску методичної закладки серії «Час на книги». 

2019 рік став роком прем`єр цієї авторки. З друку вийшло дві її книги, які належать до трилогії «У світлі світляків». Легке фентезі з динамічним сюжетом привертає увагу читача і спонукає замислитись над багатьма важливими проблемами. Ми звикли жити в добу цивілізації, тож коли втрачаємо якісь блага – світло, воду, інтернет, – це робить нас дуже вразливими, і наш звичний комфортний світ перетворюється на хаос. Люди ХХІ століття, які виросли в світі ґаджетів, переживають такі зміни вкрай болісно. А що буде, якщо Мережа справді зникне? Чи зможе людина пристосуватися? Авторка ставить ці запитання своєю книгою.

Войтенко, Ольга. У світлі світляків. Книга перша : На порозі ночі / О. Войтенко ; обкл. А. Годісь. - Львів : Видавництво Старого Лева, 2019. – 176 с. – (Книги для підлітків).

Одного вечора в усьому місті Єви-Лізи зникає електрика, а люди в ньому поринають у непробудний сон. Як вчинить дівчинка, яка до цього знала лише електронний світ свого планшету? Чи зможе вона віднайти світло та розгадати загадку ночі, яка ніяк не хоче закінчуватися? Разом з друзями героїня вирушає на пошуки. Провідником у подорожі стає Тім, який дуже любить читати. Ця мандрівка відкриє багато таємниць, збагатить кожного неоціненним досвідом.

І як добре, що роль книги і читання у цьому світі залишиться важливим, не зважаючи на усі катаклізми. Бо чи можна уявити людство без книг? Історія нагадає юним читачам, що дружба – важлива складова людського існування; що не можна зневажати бідних, розумних або неосвічених – їм потрібна любов і підтримка; що знання – це сила, а незнання – тьма. Дорослим теж є що почерпнути з цієї книги. Інколи вони забувають, що з дітьми треба говорити багато і про різне. Адже якщо світ поглине темрява, вони зможуть освітити його світлом своїх розумних і щирих сердець або світляками, які принесе на своїх крилах дракон.

«У світлі світляків» – історія про світло людських сердець.

«Якщо говорити про всю серію, а не лише про першу книжку, вона – про щось більш глобальне, аніж про зникнення світла в домі. А саме про збереження нашої планети. Тут і проблеми екології, й енергетики, й загалом побудови світу. І мені хотілося б пофантазувати, як зможуть діти – нове покоління, яке вже думає по-іншому, ніж дорослі, та яке, маю надію, зможе врятувати планету, – даватиме собі раду з цими глобальними проблемами», – розповіла Ольга Войтенко.

Народилася 9 листопада 1987 року, дитинство пройшло у місті Сміла (Черкаська область). Закінчила Миколаївське Державне Вище училище культури за спеціальностями хормейстер та організатор дозвілля. Вивчала режисуру у Київському Національному Університеті театру, кіно і телебачення імені І.К. Карпенка-Карого. 

2011 року отримала диплом «Коронації слова» за кіносценарій для дітей. Працювала сценаристкою ранкової дитячої телепередачі «Світанок» на ICTV. Передача отримала відзнаку «Телетріумф» (2013). Фільми, зняті за її сценаріями, стали лауреатами низки нагород Міжнародних Кінофестивалів. Кілька років монтувала документальні фільми, займалася фотографією та працювала арт-директором.

Відома як письменниця. Пише оповідання та повісті для дітей. Про цей вид творчості якось зазначила: «Для мене книжки – це щось штибу записаного на папері кіно». 

P.S. «Читання допомагає зрозуміти себе та інших людей. У книжці ти можеш бути собою».

                                                                                                     Ольга Войтенко 

Читати далі...

Всеукраїнський конкурс дитячого малюнка «Мрійник року»

Національна бібліотека України для дітей запозичивши ідею Центральної міської бібліотеки для дітей імені Ш.Кобера та В.Хоменка міста Миколаєва, ініціювала відзначення цьогорічного Міжнародного дня захисту дітей у формі Всеукраїнської ходи дитячих бібліотекарів, читачів, батьків, друзів та партнерів книгозбірень «Під парасольками».

Парасоля розглядалася як символ захисту прав дітей. Хода мала звернути увагу суспільства на дитинство та його проблеми в Україні.

Проте канантинні заходи завадили втіленню їхніх планів офлайн, і всі ми змушені відзначити День захисту дітей віртуально. То ж пропонують вам все таки використати різнобарвну парасолю під час онлайн-святкування 2020 року.

Також Національна бібліотека України для дітей організовує та проводить з 18 по 30 травня 2020 року Всеукраїнський конкурс дитячого малюнка «Мрійник року», присвячений Міжнародному дню прав захисту дитини.

ПОЛОЖЕННЯ
про проведення Всеукраїнського конкурсу дитячого фотомалюнка
«Мрійник року»

Всеукраїнський конкурс дитячого малюнку «Мрійник року» (далі – Конкурс) проводиться до Міжнародного дня захисту дітей, який відзначається щорічно 1 червня відповідно до Указу Президента України № 568/98 від 30 травня 1998 р. 

1.     Загальні положення

1.1. Конкурс проводиться за напрямом художньої творчості – «малюнок» з метою привернення уваги суспільства до дітей, їхніх бажань та мрій.

1.2.Основні завдання Конкурсу:

1.2.1. Активізація творчого потенціалу дітей, сприяння їхній самореалізації та розвитку дитячої творчості;

1.2.2. Залучення дітей до спільної творчості з батьками з метою отримання позитивних емоцій;

1.2.3. Виховання у дитини почуття важливості своїх прав, формування у дитини позитивного образу права як державного інституту, сприяння розвитку морально-етичних якостей дітей;

1.2.4. Навчити дитину на основі мрії складати план для її реалізації, а також надихнути впевненістю у власних силах;

1.2.5. Виявлення, відбір та підтримка талановитих дітей.

2. Організація Конкурсу

2.1. Конкурс організовує і проводить Національна бібліотека України для дітей за підтримки Української асоціації працівників бібліотек для дітей та Національної секції Міжнародної ради з дитячої та юнацької книги (IBBY);

2.2. Конкурс проводиться в один етап з 18 по 31 травня 2020 року.

3. Умови участі в Конкурсі

3.1. Конкурс проводиться віртуально серед дітей до 18 років з усіх регіонів України.

3.2. Конкурсні роботи — це фотографії дитячого малюнку, зображеного у довільній живописній формі. Він має відображати особисту мрію дитини і може бути виконаний олівцями, пастеллю, олійними, акварельними, акриловими фарбами чи гуашшю.

3.3. Фото малюнків повідомленням відправляються на сторінку Facebook Національної бібліотеки України для дітей. Надіслані фото можна переглянути та проголосувати за кращі у фотоальбомі «Мрійник року» за посиланням https://www.facebook.com/pg/nbukids/photos/?tab=album&album_id=1966231913509092

3.4. Кожний учасник може подати на Конкурс лише одну роботу.

3.5. Учасники-автори, розміщуючи фотографію власної мрії, обов’язково зазначають назву роботи, ім’я, прізвище та вік автора малюнка, місце проживання.

3.6. Переможці Конкурсу визначаються методом «народного голосування» під кожним фото.

3.7. Переможцями стануть 15 малюнків, які наберуть найбільшу кількість уподобань, а  5 найкращих з них визначать професійні художники.

3.8. Останній день подачі малюнку мрії — 30 травня о 23.59.

3.9. Переможців Конкурсу оголосить генеральний директор Національної бібліотеки України для дітей у прямому ефірі в Міжнародний день захисту дітей 1 червня на сторінці Facebook Національної бібліотеки України для дітей.

3.10. Після закінчення Конкурсу у Національній бібліотеці України для дітей буде створено фотоальбом з усіма малюнками учасників, який надалі буде презентовано гостям та читачам бібліотеки.

3.11. За результатами Конкурсу буде підготовлено матеріал до ІІІ номеру професійного науково-практичного журналу «Бібліотека у форматі Д°». У журналі буде розміщено роботи 15 переможців, з якими познайомиться вся бібліотечна Україна.

3.12. Нагородження переможців Конкурсу відбудеться після офіційного завершення карантину в Україні.

3.13. Конкурсні твори можуть бути використані у подальшій роботі Національної бібліотеки України для дітей.

3.14. Подання власного твору на Конкурс є вираженням згоди учасника (батьків учасника) на використання Організаційним комітетом цих матеріалів у некомерційних цілях у будь-який законний спосіб протягом необмеженого строку.

3.15. Обробка персональних даних відповідно до Закону України «Про захист персональних даних» № 2297-VI від 1 червня 2010 р..

4. Критерії оцінювання конкурсних робіт

5.1. Конкурсні роботи оцінюються кількістю вподобань під кожною фотографією малюнка. Професійні художники оцінюватимуть за такими критеріями:

5.1.1. Відповідність роботи тематиці конкурсу;

5.1.2. Втілення творчої ідеї та задуму автора;

5.1.3. Оригінальність;

5.1.4.Ступінь самостійності автора під час виконання роботи.

5. Організаційний комітет Конкурсу

Голова оргкомітету: Гордієнко А.І., генеральний директор Національної бібліотеки України для дітей.

Члени оргкомітету:

Бацай Л.В., заступник генерального директора;

Кузілова Т.М., завідувач відділу науково-методичної роботи та бібліотечного маркетингу;

Шемота О.С., завідувач відділу соціокультурної діяльності;

Дубова О.І., завідувач відділу документів іноземними мовами;

Невмержицька Н.М., завідувач відділу обслуговування дітей середнього і старшого віку та організаторів дитячого читання;

Кунцяк Ж.В., завідувач відділу обслуговування дітей дошкільного та молодшого віку.

6. Журі

Всеукраїнського конкурсу дитячого фотомалюнка
«Мрійник року»

Голова журі: Штанко К.В., українська художниця і письменниця.

Заступник голови журі: Шамаріна Т.В., заступник генерального директора Національної бібліотеки України для дітей.

Члени журі:

Світлана Рудікова, художник;

Катерина Дуднік, художник;

Ольга Кузнецова, художник.

Читати далі...

Що нового на орбіті?

Карантин триває… 

Позаду 1 квартал року. До фонду бібліотеки надійшов перший випуск журналу за 2020 - «Бібліотечна планета». Це щоквартальне науково-виробниче видання має багату історію, добре зарекомендувало себе у професійних колах, а засноване Національною бібліотекою України імені Ярослава Мудрого. 

Сьогодні поглянемо, що нового трапилось на «бібліотечній орбіті»… 

Мабуть бібліотекарі-практики особливо полюбляють рубрики: «З досвіду роботи» і «Зарубіжний досвід», - адже тут можна почерпнути багато цікавих ідей. 

Бібліотеки міста Львова мають «обличчя»! Саме так можна розповідати про книгозбірні нашого міста. Приємно читати про успіхи колег, а ще приємніше побувати, попрацювати в цій атмосфері. Про такий досвід у матеріалі Федорів Ю., Цяпало Л. WIKI бібліотека у Львові: перші здобутки (С. 10-12.). «Люди будуть знати, що у цій бібліотеці можна отримати відповіді на всі питання про Вікіпедію, тут відбуватимуться заходи, які будуть стосуватися Вікіпедії…Бібліотека – це джерела, це знання, а жодне твердження у Вікіпедії не може існувати без джерел. Тому можна сказати, що бібліотекарі є нашими амбасадорами», - зазначив член ГО «ВікіМедія Україна» Ю. Булка.  Звідси вдало обраний слоган бібліотеки: «Редагуй своє життя». Охоплено усі напрямки діяльності бібліотеки! 

Умови карантину обмежили дещо фізичне пересування кожного з нас. Проте пересуватися і мандрувати можна віртуально. Стаття Волян Н. Проєкт «Живе краєзнавство» (з досвіду роботи Рівненської обласної універсальної наукової бібліотеки)(С.14-18) розповідає про здобутки колег у розвитку туризму по-бібліотечному і не тільки. Цікавою складовою проєкту є робота у віртуальному просторі - на сайті бібліотеки, а також існує версія для власників смартфонів на iOS і Андроїд. Усі ссилки дають можливість у реальному часі ознайомитися з проєктом, здійснити мандрівку вулицями Рівного. До речі, Рівненську ОУНБ визнано сучасним провайдером отримання оригінальної туристичної інформації та якісних безкоштовних туристичних послуг у місті. І все це завдяки проєкту! 

З кожним днем уміння донести свої думки до інших людей стає дедалі актуальнішим. Особливо це відчулося при перегляді чисельних вебінарів, стрімів на карантині. Як вдосконалити навички публічного виступу так, щоб було цікаво і зрозуміло? Зацікавив досвід, який представлений у наступній публікації: 

Адаменко М. Презентація у стилі ТЕD: на яких аспектах зосереджуються бібліотеки різних країн? (за матеріалами інтернет-джерел) // Бібліотечна планета. – 2020. - №1. – С.23-25. 

У чому суть поняття ТЕD? Це всесвітньо відомий формат конференції. Якщо розшифрувати з англійської мови цю абривіатуру, то Т – технології, Е – розваги, D – дизайн (звичайно букви відповідають іноземним значенням). У статті авторка розглядає ТЕD  як інформаційний ресурс у форматі відеозапису виступів, як формат потужної інформаційної кампанії, особливості та вимоги проведення власної конференції у цьому стилі. 

Карантин колись таки закінчиться. А бібліотекар повинен знати про все. То чи не зацікавить професіонала публікація про досвід промоції читання німецьких колег? Цікава співпраця, мотивація, співіснування. До уваги діяльність відділу шкільних бібліотек при Франкфуртській міській бібліотеці у статті Прокопенко Л., Швачка Т. Шкільні та публічні бібліотеки як освітні партнери: досвід промоції читання в німецьких бібліотеках (С.26-30). Основна мета такого відділу – надати допомогу школам в освітній роботі, формуванні й зміцненні медіаграмотності, промоції читання для дітей та молоді різного віку. Діє програма «Франкфуртська спіраль читання», подано приклад проєкту «Читач-зірка»,  кампанії «іРаds у публічних і шкільних бібліотеках міста», заходів «Книжковий пікнік», «Ти вже читаєш, чи ще шукаєш». Щось з досвіду колег можливо переформатувати по-українськи… 

Фахівець давно помітив і добре знає, що кожен номер цього періодичного видання містить матеріал суто «виробничий». Мова про рубрику «Колонка каталогізатора». Також журнал дотримується традиції інформування у розділі «Офіційні документи». 

І хоч «Колонка головного редактора» у цьому номері «Бібліотечної планети» містить статтю пані Тамари Вилегжаніної під назвою:  «Криза читання як одна із проблем українських реалій» (С.4-7), яка висвітлює багато пересторог і акцентів у роботі бібліотек, давайте вірити, що карантин змусив нас, бібліотекарів і користувачів, переконатися, що читання все ж переможе!

Читати далі...

Рекомендації щодо виходу з карантину Міністерства культури та інформаційної політики України та Національної бібліотеки України для дітей.

https://drive.google.com/file/d/1fj3iNw8JWFX3ul2axiRu8KyXV_INuei3/view?usp=sharing
Читати далі...

16 травня святкуємо ДЕНЬ ЄВРОПИ В УКРАЇНІ

З 2003 року третьої суботи травня в Україні відзначається День Європи відповідно до Указу Президента № 339/2003 від 19 квітня 2003 року. У 2020 році День Європи в Україні припадає на 16 травня.

Для українців це особливий день.

Ще з античних часів Україна є повноправною та невід’ємною частиною європейської спільноти – великої родини. Цей день – чудовий привід вкотре засвідчити прагнення України жити в мирі та злагоді, будувати своє майбутнє в колі країн об’єднаної Європи.

Більше інформації з історії свята дізнавайтесь на громадському європейському майданчику Все про Європу у бібліотеках.

Проте цього року через пандемію та карантинні обмеження бібліотеки не мають змоги організовувати публічні зустрічі для відзначення Дня Європи в Україні для своєї громади. Закликаємо працівників бібліотек розробити спеціальні тематичні дистанційні заходи, наприклад:

• віртуальні подорожі столицями та іншими відомими місцями європейських країн
• віртуальні виставки кращих перекладів творів культових європейських авторів
• ЄвроКВЕСТ онлайн
• онлайнові ігри-вікторини на європейську тематику
• конкурси фотоколажів та малюнків «Ми подорожуємо Європою», «Україна – держава європейська»
• конкурси читців європейської поезії
• конкурси есе європейської тематики
• онлайн-презентації програм та проєктів, які реалізуються ЄС в Україні
• онлайнові дискусії, дебати, «круглі столи» тощо.

Пам’ятаймо, що Європа починається не за кордоном, а в серці кожного з нас.

Вітаємо вас з Днем Європи!

Читати далі...

Люблю виклики

Пропозицію написати книгу для підлітків від Видавничого центру «Академія» Олена Рижко у недалекому 2017 році сприйняла як виклик. Відома письменниця, знана літературна дослідниця увірвалась у цей процес і за короткий час стала «своїм автором» для широкої аудиторії. ЇЇ повісті: «Дівчина  з міста» (номінація «Дебют автора»), «Знає тільки Мару», «Король Даркнету», «Мишиловка» - торкаються гострих тем і з різних боків осмислюють підлітковий досвід. Письменниця не боїться описувати перший секс і міські каналізаційні нетрі, торкатися тем замовних убивств та екології, зазирати у щілини даркнету й залишати читачів і читачок у трепетному очікуванні наступних книжок.

Сьогодні у черговому випуску методичної закладки серії «Час на книги...» розповідь про авторку і її повість «Знає тільки Мару», яка отримала відзнаку в номінації «Підліткова книжка року» від «Топу БараБуки 2018». 

Рижко, О. Знає тільки Мару : повість / Олена Рижко. – К. : ВЦ «Академія», 2018. – 128 с.

Книжка для тих, хто любить пригоди і не тільки...

За сюжетом п’ятеро підлітків відгукнулися на оголошення долучитися до екскурсії нічними підземеллями міста, і в кожного з них була своя мотивація. Серж давно мріє стати дигером, але ця субкультура дуже закрита і новачків до неї приймають неохоче, тож навіть такий «туристичний» похід може бодай трохи наблизити його до мрії. Ботан і тишко Ігор хоче довести дівчині (але насамперед — собі), що він спроможний на Вчинок. Леся знуджена і розчарована тим, що омріяне «доросле» життя зовсім їй не вдається, тому ця екскурсія — чи не остання на найближчий час нагода довести знову ж таки собі, що вона здатна бути самостійною і приймати важливі рішення. Яна намагається повернутися до життя після дуже болісної романтичної історії з гірким фіналом, тому нічна мандрівка — її спосіб «перезавантаження». А Мару-Марусі цю екскурсію подарувала подруга (яка сама, до речі, не пішла). І дівчина вирушає туди не тільки тому, щоб не образити подругу, а й для того, аби побороти внутрішніх демонів. Яких саме — вона розкаже сама. А ще є їхній провідник у світ міських підземель, Міка — він дигер з досвідом і, в принципі, знає, що вести зелену школоту в небезпечне місце  — ідея не дуже вдала, але йому потрібні гроші, щоб сплатити борг…

За всіма законами жанру, в певний момент все пішло не так і не туди. Обвал, який перекрив дорогу до виходу, — це був лише початок реально небезпечної пригоди, і якби не нагодився ще один дигер, крутий і загадковий Рум, то все закінчилося б дуже трагічно. Та чи буде в цієї історії продовження, знає тільки Мару...

Тема дигерства стала викликом і для письменниці також. Бо задля правдивості, розуміння небезпеки, атмосфери і духу підземелля, їй довелось побороти свої страхи і самій спробувати себе у ролі дигера (звичайно під пильним оком свого сина, який був офіційно консультантом під час написання цієї книги). Пані Олена переконана:  «Писати можна лише про те, що знаєш». Імпонує у її творах ще й те, що старається «говорити просто про складне».

Вона – сучасна українська письменниця, дослідниця літератури й журналістики, кандидатка філологічних наук, доцентка, докторка наук із соціальних комунікацій. Працювала літературною редакторкою видавництва «Горудень», науковою співробітницею координаційного бюро Енциклопедії Сучасної України Національної академії наук України. 

Авторка збірок «дорослої» поезії та прози: «Суїцизм», «Любов до чорного строю», «В обіймах Місафір», романів «Карнавал триває», «Сни» та ін. Від 2004 року перебуває в Національній спілці письменників України. У 2005 році отримала відзнаку київського міського голови. Друкувалася в літературних журналах «Київ», «Сучасність», «Кур’єр Кривбасу». Експертка літературного конкурсу «Коронація слова». Мешкає в Києві.

P.S. «…книги,  які зараз пишу сама, написані для і про підлітків і їхньою мовою. Тобто в них немає зверхності дорослого... Є моделі поведінки. Є історія, яка показує, куди тебе можуть привести твої бажання і рішення. Історія, яка запрошує замислитися, за що саме, за який свій вибір ти готовий нести відповідальність…»

Олена Рижко

Читати далі...