Коли
йдеться про шкільну ієрархію в підліткових історіях, то «золотій молоді» і
«крутеликам» зазвичай відводять негативні ролі. Оксенія Бурлака – сучасна
українська письменниця - пішла іншим шляхом...
Сьогодні в об’єктиві методичної
закладки серії «Час на книги…» творчість цієї авторки.
Бурлака, Оксенія. Поцілунок був не останній: повість /
О. Бурлака. – Київ: ВЦ «Академія», 2019. – 160 с.
Головна героїня її дебютної підліткової
повісті «Поцілунок був не останнім» Льоля — мажорка, яка через проблеми батьків
змушена переїхати у спальний район і піти у звичайнісіньку школу. У нових
однокласників немає грошей, дорогого одягу і статусу. Зате є груба сила,
алкоголь і легкі (або не дуже) наркотики й повна відсутність кордонів і гальм.
Колишня багатійка з її хобі й інтересами, еко-свідомістю, співчутливістю і
загостреним відчуттям справедливості спершу дивує їх, а потім починає
дратувати. Перебування серед хлопців та дівчат «із райончика» стає все
небезпечнішим для Льолі. І, здається, навіть несподіване кохання, яке
спалахнуло між нею й одним із головних авторитетів класу, не врятує дівчину від
катастрофи…
Повість, попри очевидну гостросоціальну
оболонку, всередині наповнена світлими, трепетними і романтичними емоціями. Вона
— про кохання, якому краще б не бути, але воно сильніше, ніж ненависть і
образа; про відповідальність дітей за вчинки батьків і навпаки; про зіткнення
двох світів: «елітного» і «простого». І про те, багаті — не завжди зіпсуті,
часто все зовсім навпаки.
«Поцілунок був не останній» – моя перша
підліткова книжка, яку написала спеціально для «Видавничого центру «Академія»,
- згадувала в одному з інтерв`ю авторка.— «Поставила собі за ціль створити
історію, яка «зачепить» видавця, і так захопилася процесом, що написала її за
місяць. А потім було майже пів року кропіткої роботи з редактором і видавцем.
Підготовка повісті до друку стала для мене справжньою літературною школою, про
яку так колись мріяла в юності. Дуже вірю й сподіваюся, що мій літературний
поцілунок зачепить багато сердець...». І справді, книга увійшла до довгого
списку лауреатів підліткової премії «Навиворіт» за 2019 рік.
У 2020 побачила світ друга підліткова
повість молодої письменниці — «Розірваний кадр». Вона, як і попередня, вже
вcтигла стати улюбленою для багатьох читачів. Теми і проблеми, яким присвячені обидві
ці книги — актуальні, потребують обговорення, об’єднають різні думки як
дорослих, так і підлітків. А завдяки програмі Українського інституту книги видання надійшли до кращих
бібліотек Львівщини.
Відверто
про себе і мрію...
«У літературній тусовці мене звуть
Оксенія, друзі – Ксюшею, а батьки – КсАшею або Оксанкою. Окрім того, що маю
багато імен, ще ніяк не визначусь, хто я: письменниця чи композиторка? Що мені
ближче: ноутбук чи піаніно? Щодня відповіді різні. Єдине, що не змінюється –
вдома я дружина, мама й дочка, а на роботі – копірайтерка.
Скільки себе пам’ятаю, завжди мріяла
бути письменницею. В одинадцятому класі хотіла вступити на факультет
літературної творчості... Але якийсь «дядя-професор» сказав батькам, що мої
твори посередні, без родзинки, тож витрачати на це час не варто. Почути таке в
сімнадцять років було дуже боляче... Врешті я вступила на факультет
журналістики й стала фахівцем із реклами й піару, закінчивши КиМУ. Вже з
другого курсу працювала за спеціальністю – мене з головою поглинув шоу-бізнес.
Співпрацювала з відомими артистами, серед яких – Гайтана, гурт «Не-ангели». І в
двадцять три роки таки здійснила мрію – за свій кошт видала книгу «Просто так
сталося» (дебют)...»
Зараз у доробку авторки електронні і
друковані книги. У 2020 році отримала відзнаку у номінації «Вибір
видавців» на конкурсі «Коронація слова» за книжку «Платонічне кохання»...
P.S. «Кожна
моя книга — це частинка мене. Подібні історії не траплялися в моєму житті, але
я точно знаю смак зради, розчарування, ілюзорних сподівань. Знаю, як це, коли
ти підпускаєш до серця людину, а вона потім робить тобі боляче».
Оксенія Бурлака
Читати далі...
