Люблю виклики

Пропозицію написати книгу для підлітків від Видавничого центру «Академія» Олена Рижко у недалекому 2017 році сприйняла як виклик. Відома письменниця, знана літературна дослідниця увірвалась у цей процес і за короткий час стала «своїм автором» для широкої аудиторії. ЇЇ повісті: «Дівчина  з міста» (номінація «Дебют автора»), «Знає тільки Мару», «Король Даркнету», «Мишиловка» - торкаються гострих тем і з різних боків осмислюють підлітковий досвід. Письменниця не боїться описувати перший секс і міські каналізаційні нетрі, торкатися тем замовних убивств та екології, зазирати у щілини даркнету й залишати читачів і читачок у трепетному очікуванні наступних книжок.

Сьогодні у черговому випуску методичної закладки серії «Час на книги...» розповідь про авторку і її повість «Знає тільки Мару», яка отримала відзнаку в номінації «Підліткова книжка року» від «Топу БараБуки 2018». 

Рижко, О. Знає тільки Мару : повість / Олена Рижко. – К. : ВЦ «Академія», 2018. – 128 с.

Книжка для тих, хто любить пригоди і не тільки...

За сюжетом п’ятеро підлітків відгукнулися на оголошення долучитися до екскурсії нічними підземеллями міста, і в кожного з них була своя мотивація. Серж давно мріє стати дигером, але ця субкультура дуже закрита і новачків до неї приймають неохоче, тож навіть такий «туристичний» похід може бодай трохи наблизити його до мрії. Ботан і тишко Ігор хоче довести дівчині (але насамперед — собі), що він спроможний на Вчинок. Леся знуджена і розчарована тим, що омріяне «доросле» життя зовсім їй не вдається, тому ця екскурсія — чи не остання на найближчий час нагода довести знову ж таки собі, що вона здатна бути самостійною і приймати важливі рішення. Яна намагається повернутися до життя після дуже болісної романтичної історії з гірким фіналом, тому нічна мандрівка — її спосіб «перезавантаження». А Мару-Марусі цю екскурсію подарувала подруга (яка сама, до речі, не пішла). І дівчина вирушає туди не тільки тому, щоб не образити подругу, а й для того, аби побороти внутрішніх демонів. Яких саме — вона розкаже сама. А ще є їхній провідник у світ міських підземель, Міка — він дигер з досвідом і, в принципі, знає, що вести зелену школоту в небезпечне місце  — ідея не дуже вдала, але йому потрібні гроші, щоб сплатити борг…

За всіма законами жанру, в певний момент все пішло не так і не туди. Обвал, який перекрив дорогу до виходу, — це був лише початок реально небезпечної пригоди, і якби не нагодився ще один дигер, крутий і загадковий Рум, то все закінчилося б дуже трагічно. Та чи буде в цієї історії продовження, знає тільки Мару...

Тема дигерства стала викликом і для письменниці також. Бо задля правдивості, розуміння небезпеки, атмосфери і духу підземелля, їй довелось побороти свої страхи і самій спробувати себе у ролі дигера (звичайно під пильним оком свого сина, який був офіційно консультантом під час написання цієї книги). Пані Олена переконана:  «Писати можна лише про те, що знаєш». Імпонує у її творах ще й те, що старається «говорити просто про складне».

Вона – сучасна українська письменниця, дослідниця літератури й журналістики, кандидатка філологічних наук, доцентка, докторка наук із соціальних комунікацій. Працювала літературною редакторкою видавництва «Горудень», науковою співробітницею координаційного бюро Енциклопедії Сучасної України Національної академії наук України. 

Авторка збірок «дорослої» поезії та прози: «Суїцизм», «Любов до чорного строю», «В обіймах Місафір», романів «Карнавал триває», «Сни» та ін. Від 2004 року перебуває в Національній спілці письменників України. У 2005 році отримала відзнаку київського міського голови. Друкувалася в літературних журналах «Київ», «Сучасність», «Кур’єр Кривбасу». Експертка літературного конкурсу «Коронація слова». Мешкає в Києві.

P.S. «…книги,  які зараз пишу сама, написані для і про підлітків і їхньою мовою. Тобто в них немає зверхності дорослого... Є моделі поведінки. Є історія, яка показує, куди тебе можуть привести твої бажання і рішення. Історія, яка запрошує замислитися, за що саме, за який свій вибір ти готовий нести відповідальність…»

Олена Рижко

Читати далі...

Знайти те, що дарує крила

Продовжуємо працювати дистанційно... 

Читаємо і ділимось враженнями од прочитаного. У серії методичних закладок «Час на книги...» пропонуємо книгу, в якій кожен знайде певну життєву мотивацію для себе...

«У житті немає меж, є тільки перешкоди, і будь-яку перешкоду можна подолати» - Девід Бель-творець і майстер паркуру.

Нікулуна, А. Зграя : роман-виклик / Анастасія Нікуліна ; передм. М. Кідрука. – Х. : Віват, 2018. – 320 с. – (Книжкова полиця підлітка).

До номінації короткий список ВВС Дитяча книга року у 2018 році потрапила книга молодої львівської письменниці Анастасії Нікуліної «Зграя». Згодом вона стала переможцем премії «Експресо. Вибір читачів 2019» у категорії «Найкраща книжка для дітей і підлітків». Це вже друга книга цієї авторки, яка отримує відзнаки і хороші відгуки поціновувачів читання.

Спекотний Львів, групка молодих людей – від 16 до 19 щодня кидають виклик міським висоткам і самим собі. Їх об`єднав паркур. Що це? Екстремальний вид спорту, стиль життя, челендж – постійно робити неможливе… Вони - трейсери. Вони ті, хто долає перешкоди. Вони – «вертикальні пішоходи». 4 хлопців і дівчина. Здавалося б для них – найкращий час та вік, улюблене хобі та справжні друзі поряд – радій та будь щасливим. Та у кожного з них є що приховати. Ще й загадкова незнайомка Таша… Випробування для хлопців чи новий друг? Як подолати свої страхи? Чи можливо наодинці розібратися з усіма проблемами? Або… краще разом, однією «Зграєю»?

Динамічний та захоплюючий роман про підлітків, які живуть паркуром. Героїв, в яких неможливо не повірити – справжні та такі звичайні. І з проблемами «як у всіх»: відносини з батьками та однолітками, вибір фаху, бажання бути першим і кращим, сумніви та страхи. І лінія кохання – куди ж без неї. Легка, приємна та ненав`язлива, як бонус до і без того цікавої історії. І хоч роман орієнтований на підлітків, письменниця піднімає багато гострих тем. Начебто легке читання перетворюється на аналіз власних дій. Добре, коли книга викликає у читача емоції. Коли не лишається просто текстом на папері, а стає поштовхом, мотивацією до дій. Ми всі йдемо до мети різними шляхами. Але важливим є у цьому віра. В себе. В своїх близьких. Бо ніхто не уникне помилок, падінь… Проте важливо вміти їх визнавати, виправляти або пробачати собі, підніматися і йти далі.

«Зграя» - книга, яка сподобається і дорослим. По суті, роман може стати таким собі містком між підлітками і старшим поколінням. Адже важливо розуміти один одного…

У книзі є багато автобіографічного: «Ідея написати книгу про те, чим я жила і чим займалася – це набагато крутіше, ніж просто взяти якусь інформацію з Вікіпедії, а написати це зсередини. Я розуміла, що виходжу на ринок з книгою про неоднозначний вид спорту», - розповіла в інтерв`ю Анастасія Нікуліна. Паркур, у переконанні авторки і її героїв – це те, що робить тебе кращим, дає крила, те, що допомагає побороти власні страхи – ти стаєш впевненішим у реальному житті…

Сьогодні Анастасія Нікуліна постійно в роз’їздах — її запрошують на творчі зустрічі і презентації у різних куточках України. В творчому доробку письменниці, крім згадуваного, не менш популярні романи:  «Сіль для моря, або Білий кит», «Завірюха», «Все буде добре». А ще низка її цікавих текстів опубліковані в різноманітних колективних збірках. Багато відзнак і нагород.

Надзвичайно активна по життю. Веде блог за ніком @innspirit у Інстаґрамі. Багато читає книг — у тому числі сучасної української прози та викладає огляди. Проводить творчі онлайн-марафони з написання художньої прози. З дитинства грає у міні-футбол. Захоплюється фотографією, подорожами, велоспортом. Працює копірайтером. Заміжня.

P.S «Думаю, що книгу важливо популяризувати і зараз, і у майбутньому. Книга розвиває фантазію, знайомить з життям та дозволяє ширше дивитися на світ. А мрії та уява – це вже крок до великих та важливих цілей».

Анастасія Нікуліна

Читати далі...

«Шлях на Північ»: подорожі продовжуються

За вікном добігає кінця перший місяць весни, пробуджуючи природу, несучи сподівання тепла і сонечка. Однак не у всіх країнах цей час викликає такі асоціації... 

У методичній закладці з серії «Літературна географія» зазирнемо до краю, де найхолодніший «зимовий» місяць - березень, коли випадає сніг, починаються морози й ожеледь.

«Шлях на Північ» так ще перекладається назва цієї скандинавської держави, яка увійшла у трійку найщасливіших країн нашої планети. Завдяки вдалому географічному розташуванню вона володіє багатими природними ресурсами. Тут все робиться для людини, освіта і культура - на першому плані, влада всіляко підтримує зайнятість населення. А популярний символ багатьох закладів троль – герой національного фольклору – дух природи, який охороняє і допомагає добрим людям. 

На карті Норвегія - мирна і безпечна країна світу, де за даними Британської Енциклопедії живе найбільш читаюча нація. Щорічно тут публікується понад 2000 найменувань книг, уряд купує 1000 копій кожної нововиданої і сприяє поширенню серед публічних бібліотек.

І хоч населення Норвегії складає приблизно 5 млн. людей, що робить її однією з найменш населених країн Європи, одночас її жителі є найбільш освіченими (38% мають вищу освіту).

Осло – столиця Норвегії, відома в Європі як найдорожче місто за рівнем життя. А ще це рідне місто Клауса Гаґерупа (5 березня 1946 — 20 грудня 2018) - письменника, сценариста, перекладача, актора і режисера. Його книжки перекладено багатьма мовами світу, а за мотивами двох знято фільми.

Клаус Гаґеруп – одна з найпомітніших постатей у норвезькій літературі для дітей та підлітків. Щоправда,  він також є автором кількох “дорослих” книжок і спогадів про свою матір, видатну норвезьку письменницю Інґер Гаґеруп.

Вперше український читач ознайомився із його творчістю  ще 2006 року, коли видавництво «Теза» видало  дві книжки «Маркус і Діана: Світло Сіріуса» та «Маркус і дівчата». Згодом побачила світ третя  – «Маркус і велика футбольна любов» (всього книжок про Маркуса Сімонсена – шість). 
Видана 1994 року в Норвегії повість про хлопчика Маркуса швидко здобула популярність у Європі, а ім’я Клауса Гаґерупа стало добре знаним на теренах  міжнародної дитячої літератури. Розповідь про страхополоха Маркуса зачіпає важливу для кожного читача: тему страху чи, радше сказати, страхів. Адже герой переконаний, що боятися треба всього на світі, тож боїться і висоти, і темряви, і блискавки. До того ж, він сором’язливий та нерішучий. Утім, хлопчик успішно переборює свої боязні й вчиться їх гамувати.

Ще одну книжку «У страху великі очі» письменник написав у співавторстві з донькою Ганною Гаґеруп. В українському перекладі Галини Кирпи ця повість побачила світ 2009 року у видавництві «Навчальна книга – Богдан». Назва її є ключовим моментом для сюжету. Так, у страху великі очі, такі ж бо великі, як очі головного героя, їжачка-боягуза Карстена. Разом зі своїм другом Інґебріґтом, «найполохливішим хлопчиком у світі», він вчиться сміливості. Цікаво, що в подоланні страхів Карстену часто стає у пригоді ще й олівець та блокнот, куди він записує усе пережите, а потім ділиться своїми записами із допитливими читачами.

Гаґеруп добре знає психологію дітей. Послуговуючись тонким гумором, він висвітлює найскладніші ситуації й дає читачам можливість ідентифікувати себе з літературним  персонажем.

Наприкінці 2011 року видавництво «Грані-Т» видало наступну книгу автора «Золота Вежа». Вона — про родинні проблеми і трагічні ситуації, що трапляються з нашими рідними. Маріанна – головна героїня повісті – вчиться не тільки дивитися своїм страхам в обличчя, а також спілкуватися зі своїм братом Генриком, який втратив голос після нещасного випадку. Дівчині боязко перебувати поряд із ним, бо він весь час мовчить. Але заради нього вона готова вкотре ступити на Золоту Вежу, з якої розпочалася вся ця трагедія, і її крок стає не марний. Маріанна починає розуміти навіть Генрикове мовчання. Вона вчиться мови брата: мови тіла, жестів, поглядів.

Попри серйозний психологічний і емоційний контент, книжка не тільки достукається до сердець юних та дорослих читачів, а «проговорить» їм ті найскладніші моменти, які часом випадають у житті, дасть можливість зрозуміти, що все можна пережити, а особливо – коли поряд близькі люди.

Прем`єрою 2018 року для українського читача стала книга «Дівчинка, яка рятувала книжки» від Видавництва Старого Лева. Немає способу більш дієвого заохотити до читання, аніж власне історія про книжки. І це розуміє автор, адже через книгу він спілкується зі своїми читачами.

Одного дня Анна дізнається страшну новину: всі книжки, які в бібліотеці не беруть читати, підлягають знищенню. Для книжкового черв’яка це справжній удар! Саме тому вона вирішує негайно врятувати їх від загибелі. Та як маленькій дівчинці, якій ще нема й 10 років, вдасться знайти прихисток для десятків стосів книжок?

Твір вийшов напрочуд легкий та теплий: надихає читати та любити книги. На жаль, це останнє видання автора в Україні. В грудні 2018 року після важкої хвороби  його не стало.

Талант письменника Клауса Гаґерупа було відзначено ще за життя. Він лауреат кількох літературних нагород, зокрема й Премії Браґе (The Brage Prize), найпрестижнішої відзнаки в Норвегії.

Читати далі...

Смакуймо "Книгочай"!

Під такою назвою відкриваємо серію методичних закладок, які запрошують на «дегустацію літературних новинок».

Сьогодні пропонуємо незвичайне видання, яке є спробою молодого автора розповісти про цікаві речі у звичайній точній науці.

Кузько Кузякін. #щотакематематика? / текст Кузько Кузякін; ілюстрації Кузько Кузякін. — Харків: Юнісофт, 2018. — 120 с.: іл. — (Серія «Найкращий подарунок»).

Перед вами інтерактивна книга, яка спонукає до діалогу та розглядає математику у різних вимірах і ракурсах.

З чого ж починається математика? На переконання Піфагора слово «завжди» є основою цієї точної науки. Адже завдяки їй можна взнати щось про те, чого ніколи в руках не тримав! От числа, на думку автора, – це щось уявне, просто вигадка, до якої не доторкнешся. Отже, математика – це ідеї дивовижні і суперечливі, які чекають свого доведення чи розв`язання іноді довгі сторіччя…

Математика дає поштовх до розвитку інших наук,  присутня у природі, в мистецтві. Як свідчить історія, вона займається вивченням нереального?! Відомий факт, що завдяки їй відкрито планету Нептун (певні математичні обчислення згодом були підтверджені астрономами). Тоді можливо ця наука існує для перевірки інтуїції?

Математика присутня і в музиці через співвідношення тонів (октава, квінта, кварта). Певна музика чисел простежується у добі Середньовіччя, існує у творах відомих композиторів, серед яких Бах.

Квантова фізика - цифрові технології – математика. Цей   ланцюжок   взаємодії   між науками у сучасному світі нескінченний. Так у кодованому вигляді зберігає й обробляє інформацію комп`ютер чи інший гаджет, а це двійкова система числення з математики.

Від самого виникнення математика дає людям ключі до розуміння явищ природи, перетворює таємниці й хаос навколишнього світу на порядок. Однак у ній завжди є щось суперечливе!

Перед читачем постає плеяда відомих імен вчених, які сперечались, змагались у розв`язанні задач. Як висновок, вигадати хорошу задачу – не менший талант, ніж її розв`язати.

Це науково-популярне видання для підлітків розкриває секрети і таємниці математики, пропонує школярам зануритися в неї і подивитись з нового, нешкільного ракурсу. Адже поточний шкільний курс математики орієнтований на певний обов'язковий набір «твердих» знань. Іноді цей факт викликає подив і відразу у значної частини учнів. Тому книга покликана переконати читача у тому, що світ математики це не лише сухі навички рахунку, але й розвиток логічного мислення та вміння застосовувати систему строгих доказів.

Задачі на піску, задачі на побудову – це ж певною мірою гра! Тому й читання цієї книги викличе асоціацію розв`язання та  проходження цікавого тесту чи квесту.

Видання створено за сприяння Малої академії наук України, яка одночас рекомендує його для використання на позашкільних заняттях.

Отож мандрівка в країну «Математики» дозволить читачеві по-новому поглянути як на предмет, так науку загалом. А колегам-бібліотекарям побажаємо креативу у презентації книги, інтерактиву у проведенні квестів і ігор у розв`язанні задач.

Видання придбане на кошти «Обласної програми поповнення бібліотечних фондів у 2018 році».

А тепер кілька слів про автора...

Кузько Кузякін (Дмитро Кузьменко) - сучасний дитячий письменник і ілюстратор.

Народився 1984 року в місті Житомирі. Має педагогічну і журналістську освіти.

У 2014 став стипендіатом програми Міністра культури і національної спадщини Республіки Польща «Gaude Polonia». Лауреат міжнародних і всеукраїнських літературних конкурсів («Коронація слова», «Белая скрижаль», «Смолоскип», «Витоки», премії імені Олександри Кравченко та інших). Працював редактором дитячих журналів «Пізнайко», «Артек», «Професор Крейд».

Книжки з ілюстраціями Дмитра Кузьменка побачили світ у видавництвах України, Польщі, Росії, Білорусі.

Кандидат у майстри спорту з велосипедного туризму.

Одружений.

Любить осінь, і коли добре ловиться щука.

P.S. Захоплюючого книгочаювання!!!
Нагадуємо,  що 14 березня - Міжнародний день числа "Пі".

Читати далі...

У пошуках гармонії

Автор, за яким ми вирушаємо у «Книжкове переслідування» у наступному випуску методичної закладки, був переконаний: "До щастя треба мало: гармонії".

Символічно, що жовтень є початком у життті цього поета, прозаїка, перекладача, літераторатурознавця - Богдана-Ігора Антонича. 

Народився 5 жовтня 1909 року в селі Новиця Горлицького повіту на Лемківщині в сім`ї греко-католицького священника. Його батько - Василь Кіт - незадовго перед народженням свого єдиного сина змінив прізвище.

Дитячі роки Антонича припали на час Першої світової війни. Сім`я хлопчика була змушена часто переїзджати. 1914 року вони переселилися до Відня, а 1919 року — на Пряшівщину. Із середини 1920-х років осіли в селі Бортятин (Львівська область). Освіту хлопець спочатку здобував вдома, а з 1920 року — у Сяноцькій гімназії, після закінчення якої вступив на гуманітарний факультет Львівського університету за спеціальністю «Польська філологія» (1928-1933 рр.). Там паралельно із загальними філологічними студіями і поетичною творчістю юнак багато уваги приділяв оволодінню українською літературною мовою.

Уперше прилюдно з читанням власних творів Антонич виступив 1929 року, як член товариства студентів-україністів, у «Живій літературній газеті».

Після закінчення університету юнак здобув ступінь магістра філософії та магістра польської філології, проте на державну службу не влаштувався. Він  почав співпрацювати із львівськими українськими журналами, збірниками, виступав з поезіями і статтями на літературні та мистецькі теми. Поет друкував свої твори у виданнях різних політичних спрямувань («Вогні», «Дзвони», «Вісник», «Назустріч», «Наша культура», «Ми» тощо), проте згодом припинив співпрацю з деякими, намагаючись бути аполітичним. Якийсь час він редагував молодіжний часопис «Дажбог». 

Перша збірка поезій Антонича «Привітання життя» вийшла  1931 року, коли авторові виповнилось 22. Згодом з’явилися ще дві: «Три перстені» (1934) та «Книга Лева» (1936). Уже після смерті поета побачили світ «Зелена Євангелія» (1938) та незакінчена збірка «Ротації» (1938).

Богдан-Ігор добре грав на скрипці, компонував музику, малював. У приватному житті він був малоговірким задумливим самітником, так і не встиг одружитися. Помер на двадцять восьмому році життя у Львові, де й похований.      

На жаль, творчість Антонича через офіційну заборону до 1960 не вивчалась, його книги почали перевидаватись лише згодом. 

На початку 2018 року у «Видавництві Старого Лева» вийшла друком цікава абетка-енциклопедія, яка відкриває для читача світ талановитого поета, запрошує у мандри.

Антонич від А до Я / тексти Данило Ільницький; граф. опрац. Людмила і Володимир Стецьковичі. - Львів : Видавництво Старого Лева, 2017. - 71 с. : іл.

Це вже четверта книга із серії енциклопедій-абеток про визначних людей і вона, на думку Катерини Міхаліциної, «дуже музична – кожна ілюстрація віддає свій ритм, кожне гасло доповнює його».

З одного боку, це розповідь про Антонича-дітвака, який може стати добрим другом для сучасної дитини. Про те, як він був маленьким, чим займався, як виховувався і що було для нього важливим. Про те, що він любив рослини і співав пісні, малював і грав на скрипці. У яких селах та містах він жив і про які села та міста писав. Як одягався і як складав свої вірші. А з іншого – оповідь про внутрішню людину з її неосяжними світами, несподіваними думками, ідеями, почуттями. «Хоча Антонич був комунікабельним і активним літератором, найцікавіше, що нас із ним пов'язує, – діялося у його внутрішньому світові (у голові, у серці), і врешті ставало тим, що ми називаємо літературними творами. У кожного з нас є свій Антонич»,– переконаний автор текстів Данило Ільницький.

Богдан-Ігор Антонич – це атмосфера нашого міста. Він оспівував «іржаві плями львівських дахів» з висоти пташиного польоту та «хмільні світанки» міста, блукав алеями біля костелу Єзуїтів з композитором Антоном Рудницьким вигадуючи сюжет нової опери, вдихав Львів у свої полотна, писав вірші, медитативно вдивляючись у зоряне небо крізь вікно будинку №50 на вулиці Городоцькій. І, звісно, саме Антонич став символом літературного Львова 1960-1970-х років.

Завдяки прокладеному маршруту у книзі читач має можливість здійснити мандрівку улюбленими місцями письменника у реальному і віртуальному часі. А матеріал, викладений в абетковій послідовності дає змогу кожному уявити простір таланту Богдана-Ігора Антонича.

Видання «Антонич від А до Я» придбане на кошти «Обласної програми поповнення бібліотечних фондів у 2018 році», сподіваємось, вже є у дитячих книгозбірнях.  

Читати далі...

Оголошуємо "Книжкові переслідування"!

Увага! Саме під такою назвою стартувала нова серія методичних закладок. Пропонуємо звернути увагу на книги, які надзвичайно популярні серед читацької аудиторії, які обов`язково є і з нетерпінням чекають у бібліотеці на свого користувача. 

Перший випуск 2018 року присвячений книзі Оксани Лущевської «З води у воду».

Лущевська, Оксана. З води у воду [текст] : повість / О. Лущевська. – Львів : Видавництво Старого Лева, 2017. – 128 с. : іл.

Десятирічна Данка обожнює плавати, вода – її стихія. Дівчинка має супермету на літо – перепливти річку в її містечку. Проте боїться, що Бодя, який закохався в неї по вуха і скрізь за нею ходить, завадить їй здійснити задумане. Щоб спекатися хлопчиська, вона просить місцевого графітчика Скретча вдати її бойфренда. Та чи найкращий це план?...

На перший погляд звичайна історія про нерозділене кохання, проте скільки цікавих сюжетних ліній тут переплелось. Непростим постає життя в невеличкому містечку Тальне (прототипів багато в Україні): проблема із працевлаштуванням і відповідно фінансовим благополуччям тамтешніх родин, повернення військових із зони АТО і влаштування їх у мирному житті, патріотизм одних і хабарництво чи кумівство інших тощо. Усі події повісті «бачаться» читачу через призму Данчиного сприйняття, адже розповідь ведеться від першої особи, і ця особа – десятирічна дівчинка на прізвисько Видра, яка мріє переплисти річку. Властиво, це бажання дівчинки видається символічним і багатозначним. Вода для неї – відпочинок від усього зайвого, що «вчепилося» за день, а «плавати – це очищати думки. Вимиваються всякі дурниці. І набираєшся мудрості...». Отак мах за махом, з води у воду, тренування за тренуванням – героїня поступово йде до своєї мети. Така цілеспрямованість, оптимізм і патріотизм змальованих дітей протиставляється зневірі та розчаруванню дорослих. Данка, Бодя і Скретч не зашорені, вони мріють самі та допомагають будувати бізнес-плани дорослим, не забуваючи при цьому про меморіальні портрети на Алеї слави і живих героїв серед нас.

Загалом читання «З води у воду» нагадує плавання в річці літнього вечора: пірнаєш у книжку з головою – мах, набираєш повітря і читаєш далі, сповнюючись мудрістю й силами для здійснення своєї мрії.

Не забудьте включити видання у списки «Літньої програми читання», адже незабаром канікули...

Оксана Лущевська – відома дитяча письменниця, перекладачка, літературознавець.

Народилася 1982 року в місті Тальне, Черкаської області. Закінчила 2004 року філологічний факультет Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини. З 2010 до 2012 року навчалася в магістратурі Пенсильванського державного університету (США). Вивчала російську літературу та компаративістику, а також дитячу літературу та дитячі студії. Здобула ступінь доктора наук у галузі освіти в Університеті Джорджії.

Авторка 30 книжок для дітей та підлітків, серед яких «Дивні химерики, або Таємниця старовинної скриньки» (2009),  Життя видатних дітей: Оксана Лущевська про Христофора Колумба, Джона Ньюбері, Чарльза Дарвіна, Дніпрову Чайку, Перл Сайденстрікер Бак» (2011), «Друзі за листуванням» (2011), «Інший дім» (2013), «Паперова царівна» (2013), «Вітер з-під сонця» (2016), «Наречений» (2016),  «Задзеркалля» (2016), «З води у воду» (2017) та ін.

Переможниця ІІ Всеукраїнського конкурсу творів для дітей шкільного віку «Золотий лелека» (2008). Лауреатка конкурсів «Гранослов» (2007), «Витоки» (2008), «Рукомесло» (2008, 2009) та Літературного конкурсу видавництва «Смолоскип» (2009).

Співзасновниця літературно-мистецького порталу «Захід-Схід», «Рейтингу критика: найкращі дитячі та підліткові книжки року», а також блогу про сучасну дитячу літературу «Казкарка». Ініціатор проекту «Крок уперед: глобалізуємось разом із українсько-англійськими книжками-картинками», що фокусується на виданні книжок-картинок у видавництві «Братське».

Друкувалася в періодиці та антологіях, зокрема в антології авторського зарубіжжя «АЗ, два, три… дванадцять – лист у пляшці», «Червоне і чорне: Сто українських поеток ХХ сторіччя», «Мама по скайпу» та збірниках для дітей.

Нині проживає в місті Шарлот, штат Північна Кароліна, США. Проте завдяки новітнім технологіям вона завжди на зв`язку з читачем України.

Письменниця переконана, що основне завдання книг для дітей в тому, що вони повинні «залишати дитині надію».

Читати далі...

Запрошуємо книгоманів у мандри!

Черговий випуск методичної закладки серії "5 місць, куди варто поїхати справжнім фанатам літератури" відкриває нову країну...

Сьогодні помандруємо до Японії – чудової, прекрасної і таємничої країни Сонця. Саме так її називають, і невипадково. Символом Японії дуже давно стала хризантема. До речі, тлумачення ієрогліфа «кіку», що позначає цю квітку в перекладі означає «сонце».  Її зображували на прапорі, на монетах, на одязі імператорської родини. Любов до природи – головна риса японців. Цю країну  справедливо можна назвати країною  «милування і захоплення», адже найважливішими святами тут є свята, що пов’язані а природними циклами: споглядання вишневого цвіту (сакури), милування хризантемами, свято червоного кленового листя та інші.

Поетичне бачення світу знайшло відображення у фольклорі цього народу, зокрема в казках. 

Момотаро та інші японські казки / З япон. пер. І. Дзюб; худож. В. Гаркуша. – Київ : А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2014. – 25 с.: іл.

У творі чудесне народження героя пов'язане з плодом персика, який плив  річкою. І персик, і вода — це прояви вічної природи, яка здатна постійно оновлюватися й давати силу людям.  Вона ж допомагає Момотаро ставати дужчим і вищим: «З`їсть одну чашку рису — стає вищим, з їсть другу — стає ще вищим». До речі, рис — це традиційна страва Японії, його їдять замість хліба щодня, тричі на день. Він також дає силу  героєві під час далекої подорожі на Острів Чудовиськ. (Японія розташована на 6800 островах). Далі за сюжетом чарівних казок Момотаро вступає у двобій з чудовиськами. У поєдинку його підтримують вірні товариші — тварини (пес, мавпа) і птах (фазан). Фінал історії щасливий: герой повертається додому переможцем. 

У японській культурі будинок має особливе значення й користується великою шаною. У дім не можна заходити з поганими думками, а тим більше з поганими вчинками. 

Ось такою дивовижною постає ця країна у казці.

Цікавим фактом літературної традиції Японії є найкоротша  у світі поезія хайку, що складається тільки з трьох ліній. Щодо прози, то перший роман— «Повість про Гендзі» написала в 1007 році жінка, японська дворянка Мурасаки Сикибу.

Серед сучасних письменників цієї країни відомі   Харукі Муракамі, Банану Йошімото тощо. У вісімдесяті – дев`яності роки читацька популярність творів цих авторів серед молоді і дорослих на батьківщині була особливою.

Письменниця Йошімото Банана народилась 24 липня 1964 року у Токіо. ЇЇ справжнє ім'я  — Махото Йошімото. (Псевдо «Банана» вона взяла від улюблених квітів банана). Зростала в літературній родині, почала писати  в 5 років.  «Місячна тінь» - університетська випускна робота дівчини отримала приз декана факультету. Саме це стало поштовхом до вибору професійної діяльності у майбутньому. 

Офіційним літературним дебютом Йошімото став роман «Кухня», який отримав відразу три премії: премію журналу «Кайен» за кращий дебют в листопаді  1987 року, літературну премію Кека Ідзумі в січні 1988 і рекомендаційну премію міністерства освіти в серпні 1988. Зараз цей найвідоміший її твір перекладено багатьма мовами, продається в 20 країнах світу. Лише в Японії «Кухня» витримала понад 70 перевидань, була екранізованою.

Всього Банана Йошімото написала понад 20 повістей, оповідань і есе, кілька робіт у співавторстві. Головні теми її творів — кохання та дружба, сила родини та домашнього вогнища, вплив втрати на людський дух.

На жаль, твори цієї авторки відомі лише в російському перекладі.

2017 року у видавництві «Клуб Сімейного Дозвілля» побачив світ український переклад роману «Безбарвний Цкуру Тадзакі та роки його прощі»  найвідомішого сучасного японського автора Харукі Муракамі. Його твори видано мільйонними накладами у 50 країнах світу. Сьогодні, відзначений великою кількістю літературних нагород, письменник входить до сотні найвпливовіших людей світу за версією журналу Time. А останній роман «Безбарвний Цкуру Тадзакі та роки його прощі» критики вважають одним з найкращих у його творчості. Цей роман-«виховання» лише за перший місяць продажів у Японії розійшовся накладом у мільйон примірників і одразу став світовим бестселером. 

Читати далі...