ШЕВЧЕНКІАНА ЛЬВІВЩИНИ

Шевченкіана Стрийщини

м. Стрий

У місті на місці колишнього гаю «Вільшина» виріс парк культури і відпочинку ім. Т. Г. Шевченка. З наданням парку імені сама собою зродилась думка про встановлення пам’ятника поетові. У 1958 р. встановили скромний бронзовий пам’ятник Великому Кобзареві на повний зріст. Скульптор зобразив його з непокритою і не зігнутою головою. Поет ніби вдивляється у далечінь часу і простору і роздумує над долею свого народу. На Шевченкові – тодішній традиційний легкий плащ нижче колін. У лівій руці він тримає книгу, напевно, свій безсмертний «Кобзар». Авторові вдалося поєднати у бронзовій скульптурі дві іпостасі генія України – поета і філософа. Аналогічних пам’ятників – копій, а особливо з нагоди 150-річчя від дня народження поета у березні 1964 р. появилось немало. Та їхні скульптори і місце виготовлення залишилися невідомі. Позатим, цей пам’ятник Шевченкові у м. Стрию залишився одним з перших на Львівщині, споруджених після Другої світової війни. І в цьому полягає його історична вартість.

В день 4-ї річниці Незалежності України в місті відкрито меморіально – скульптурний комплекс «Будителі».

Ще в грудні 1988р. на засідання новоствореного товариства української мови імені Т. Шевченка було прийнято рішення про спорудження в Стрию пам’ятника Великому Кобзарю. Ця ідея знайшла гарячий відгук і підтримку в серцях сотень і тисяч стриян. Розпочався збір коштів їх було зібрано чимало. Але життя, як мовиться внесло свої корективи. Визріла ідея спорудити пам’ятник трьом титанам вільної української думки – Т.Шевченку, І. Франку, Лесі Українці. Цю ідею підтримала міська Рада. І закипіла робота. Гроші зібрані раніше були використані для оплати за виготовлення проекту майбутнього комплексу.

У всій красі і величі постала в День Незалежності скульптура композиція «Будителі» на центральній площі міста.

 смт Дашава

Перші збори, де було вирішено питання будівництва пам’ятника відбулося 5 березня 1989 року і вибрано організаційний комітет.

Пам’ятник Т.Шевченку приурочено до 175 – річчя від дня народження, і споруджений в 1991 році. Відкриття відбулося 12 травня 1991 року.

Селище розбили на 11 дільниць, закріпили людей збирати гроші на спорудження пам’ятника. Всіх грошей зібраних у громадян селища та в церкві – 15169 крб. Гроші також жертвували окремі підприємства села та міста, житель с. Гайдучина  Щибря П.Д. пожертвував 1000 крб.

Вартість роботи пам’ятника – 16 тис. крб. Кошти, які залишилися витрачено на благоустрій майдану Т.Г.Шевченка. Висота фігури – 3,5 м. Площа майдану – 2 тис. 300 кв м.

Архітектор пам’ятника Т.Г.Шевченка – Блюсюк Володимир Іванович – м. Львів.

Скульптор – Лесюк Любомир Іванович, Лесюк Олег Любомирович (батько і син) м. Львів.

c. Братківці

В 1991 році разом з відкриттям соціально-культурного комплексу було освячено скульптурну композицію «Кобзар», в центрі якої в повний ріст постали фігури Тараса Шевченка та Івана Франка.

Ідея створення скульптурної композиції належала сільському голові села Братковець Федору Ковачу.

Художник – Ігор Завозін, архітектори-скульптори – Войневич Іван, Мигаль Мирон, Козак Орест.

с. Гірне

13 жовтня 2013 року урочисто відкрили пам’ятник великому Кобзареві.

Місцева громада давно збиралась звести пам’ятник Т.Г.Шевченку, але завжди щось ставало на заваді. Однак знайшлись серед мешканців села ті, хто вирішив взятись за втілене цього задуму в життя.

Допомагали всі – сільські депутати, члени виконавчого комітету, сільський голова Іван Мельник, дирекція школи, парох села о. Григорій Шептицький.

Всі роботи проводились за рахунок доброчинних пожертв. Особливо слід відзначити найактивніших: Ігоря Гомзу, Романа Білика, Андрія Зайця, Андрія Шептицького, директора школи Василя Думу, та його учнів – усі вони вели підготовчі роботи. А також підприємці А. Писаржевський, родини Шевчишиних, Гульчевських, Козичів, Думи. Спонсори ВАТ «Галенергобудпром» - директор Ю. Якимович, БК «Будпрестиж» - директор Д. Шимків, ТзОВ «Транс Інвест Агро» - директор С.Балабан та інші.

Велика подяка від жителів села автору пам’ятнику – скульптору Степану Яніву.

с. Грабівці

В 1989 році відкрито пам’ятник. Ініціатором спорудження стала народна хорова капела «Галичина».

Архітектор – Володимир Сколоздра, скульптор – Ярослав Скакун. Половина коштів на спорудження пам’ятника зібрано громадою села.  Над благоустроєм території пам’ятника працювали всім селом.

с. Добряни

12 березня 1989 р. в селі створюється ініціативний комітет по спорудженню пам’ятника. Головою його обирається Степан Дзівідзінський.

На  зібрані кошти для виготовлення пам’ятника і проекту (з кожного подвір’я по 10-15 карбованців), спонсорські кошти 1 листопада 1992 року в Добрянах відбулося відкриття пам’ятника. Велика заслуга в цьому передусім С.Дзівідзінського, Б.Кузіва, Д.Курилишина, С.Дацка та ін., причетних до цієї спави.

Свято з нагоди відкриття пам’ятника Кобзяря готували союзянки спільно з головою сільської ради С.Дзівідзінським. На свято прибули запрошені: скульптор – Василь Ярич(автор пам’ятника)з м. Львова, архітектор – Володимир Турецький, художник – уродженець села  Дмитро Петрович Парута керівники підприємств – жертводавці.

Пам’ятна плита з рельєфним зображенням Т. Г. Шевченка

Історичною пам’яткою для села є дуби, посаджені в 1914 р. з нагоди 100-річчя від дня народження Т. Г. Шевченка. Схід громади села вирішив відзначити цю дату. Тому в цей день була відправлена Служба Божа о. Глинським (служитель церкви з 1913-1918 р.) і святкова академія  за участі о.Олесницького та було посаджено три дуби шанованими громадянами села: Іваном Солонинка, Йосифом Білецьким, Йосифом Федун. Через місяць саджанці обгородили, а в восени коли село потрапило у фронтову смугу, в один з дубів вцілила куля і знищила його. Тому залишилось тільки два дерева.  

 Під час другої світової війни через село проходила лінія фронту і коло дубів стояла кухня червоної армії. Огорожу використано, як паливо для кухні.

1976 року організатором та ініціатором встановлення пам’ятного знаку був Янів Іван, а домагався дозволу Наливайко Петро.

Будівельні матеріали для виготовлення знаку зібрано працівниками промислових підприємств, які проживають у Добрянах.

У 1976 р. на сході села було вирішено відновити огорожу дубів і встановити пам’ятну плиту з барельєфним зображенням Т. Г. Шевченка, але районна влада не дала згоди на такі роботи. З часом був обраний комітет, завданням якого було добитися дозволу на встановлення огорожі і плити, а також збором коштів на виконання робіт. Щоб отримати дозвіл на втілення задуманого Наливайко Петро два рази писав заяву – прохання з клопотаннями до республіканського комітету з охорони пам’яток старовини. Так ці дуби і плита були занесені до реєстру пам’яток культури. Роботи велися протягом 1976-1980 рр., фактично ваще було отримати дозвіл, а ніж виконати саму роботу.

с. Завадів

Центр села прикрашають кілька пам’ятників. Серед них два пам’ятники великому сину українського народу – Тарасу Григоровичу Шевченку. Перший пам’ятник збудований громадою села в 1914 році до 100 річчя від дня народження Т.Шевченка. Про історію побудови пам’ятника дізнаємося від старожилів села, які були очевидцями зустрічей з Іваном Франком, який проживав у Завадові з своєю сім’єю  у 1897 – 1898 роках скриваючись від австрійської поліції. Зокрема житель села Біраковський П. М. Твердив, що добре пам’ятає І.Франка, хоч був ще малий.

Він зустрічався з письменником кожної неділі на рибалці. І ось що він розказав про історію побудови пам’ятника Шевченкові у селі. Вечоріло… Женці поверталися з поля гуртом і співали пісню. Франко ішов назустріч їм і запитав жінок, чи знають вони, хто написав пісню про садок вишневий, і почав розповідати про Шевченка та порадив поставити пам’ятник  на знак пошани до Величного поета. Пам’ятник таки було збудовано на пожертви громади і тих людей, які долучилися до будівництва пам’ятника (це були жителі сусідніх сіл Голобутова, Колодниці, міста Стрия). На відкритті пам’ятника був І.Франко, Н. Нижанківський, Олесницький. Франко виступив з промовою, щасливий і задоволений, бо здійснилося його мрія – жителі Прикарпаття з любов’ю вшанували  Шевченка в день сотих роковин від дня народження. Прикрий факт, що статую Шевченка підчас І і ІІ світових воєн жителі села мусіли зняти з постаменту і заховати від ушкоджень.

Місцевий директор школи Шмідт Казимир Миколайович сам реставрував голову статуї, яка була  пошкоджена. Пам’ятник красується по сьогоднішній день.

Пам’ятник (скульптор А. Видра, 1914, камінь) у с. Завадові є пам’яткою монументного мистецтва місцевого значення (охорон. № 864 ) відповідно до рішення виконкому Львівської обласної ради депутатів трудящих №183 від 05.05. 7972.

Другий пам’ятник відкритий у селі Завадові 6 серпня 1989р. на честь 175 роковин від дня народження Пророка.

Як тільки почала скресати крига тоталітарної системи, громада на сході села першою в районі, області, а може і в Україні, вирішила увіковічнити пам’ять героїв нації пам’ятними знаками. Довгожителі села не пам’ятають, коли Завадів переживав такий здвиг народу. День 6 серпня 1989р. назавжди увійшов в історію Стрийщини як провісник незалежності нашого народу. Це були перші  підвалини фундаменту Свободи. Велике свято під назвою «У сім’ї вольній», новій» стало прологом подальшої боротьби. Тодішня районна влада, місцевий колгосп виділили 120 тис. карб.,а решта коштів зібрали жителі села. Від хати до хати, від сім’ї до сім’ї кожен дорослий допомагав у цій великій справі як коштами, так і працею при їх спорудженні.

с. Лисятичі

У 1990 році на сході села з ініціативи голови сільської ради Ігоря Медвідя виникла ідея про спорудження пам’ятника.

5 вересня 1993 року відбулося відкриття і освячення величного пам’ятника. Скульптори Василь та Володимир Одрехівські.

 Меценатами і жертводавцями побудови пам’ятника були жителі села, голова колгоспу Орест Рубель, вчитель школи Кізима Іван Миколайович, касир – дяк церкви Савчак Микола Дмитрович.

Відкрив і освятив пам’ятник блаженніший Іван – Мирослав Любачівський. Серед присутніх були багато священників, голова обласної ради Вячеслав Чорновіл з дружиною Атеною Пашко, депутат обласної ради Ігор Держко, депутат обласної ради, мешканець села Михайло Щерба, голова міста Стрия Роман Шрамовят, поет громадський діяч Віктор Романюк, виходець села, дерегент військового оркестру Іван Карпин, журналісти Василь Глинчак, Степан Євтушик , письменник Роман Пастух, заслужений журналіст України, виходець села Д. Савчак.

На відкриття пам’ятника прийшли всі жителі села, делегації сусідніх сіл. Святковий концерт відкрив церковний хор під керівництвом  Зиновія Сиротюка а також виступив військовий оркестр під керівництвом Івана Карпина, учасники художньої самодіяльності

с. Любинці

18 жовтня 1990 року у селі Любинці відбулося відкриття і освячення пам’ятника Тарасу Шевченкові.

На свято запрошено почесних гостей зі Львова: архітектора, старшого викладача кафедри архітектури університету «Львівська політехніка» Володимира Блосюка; доцента завідувача кафедри скульптури коледжу імені Івана Труша – Ярослав Лозу; провідного інженера Львівського автобусного заводу Володимира Головатого, який був ініціатором встановлення пам’ятника у нашому селі, голову Стрийської організації «Народного Руху Україну» Віктора Романюка.

с. Підгірці

Пам’ятник Кобзарю встановлено в 1992 році з ініціативи жителя села – вчителя української мови і літератури спецшколи – інтернат для слабозорих дітей – Івана Миколайовича Чопика. Скульптор пам’ятника Володимир Одрехівський. Виготовлено з мармурової крихти. Пам’ятник встановлено на вулиці Стрийській. Кошти для встановлення пам’ятника були зібрані громадою села Підгірці.

с. Подорожнє

У центрі села біля сільської ради, навпроти школи, з’явилося кам’яне погруддя Кобзареві, поету й художнику. Відкрили погуддя 07.09.2014р. в рамках відзначення 200-річчя від дня його народження .

У відкритті памятника брали участь депутат Львівської обласної ради Богдан Сидорак, депутат Львівської обласної ради І –го демократичного скликання Ізидор Гнатів з дружиною Надією Гнатів, членами національної спілки письменників України, член національної спілки письменників України Любомир Франків, голова Стрийського братства шанувальників Т.Г.Шевченка Ярослав Михайлюк, стрийський поет Іван Левицький, депутат Дідушицької сільської ради Юрій Фендик, духовенство, учнівський і педагогічний колективи Подорожненської СЗОШ І-ІІІ ст., учасники художньої самодіяльності НД с.Подорожнє, вихованці і працівники ДНЗ «Вишенька» с.Подорожнє, громада села і району.

Пам’ятника освятив Преосвященніший владика Мстислав єпископ Тернопільський і Червоноградський керуючий Хмельницькою єпархією.

Виготовили і втановили пам’ятник за кошти директора МПП «Обрій» М.Янюка, підприємці та громада с.Подорожнє, а також за сприяння депутатів Львівської обласної ради Богдана Сидорака і Ярослава Хомина.

Автор скульптури Степан Янів з села Демня Миколаївського району.

c. П’ятничани

Рішення про будівництво погруддя було прийнято на сході села громадою села у 1992 році. Будівництво проводилось добровільними пожертвами громади, спонсорською допомогою колгоспу ім. Грушевського (п. Рінило), НГРЕ (п. Фик З.В.), СУТТіСТ (п. Натина), ВО «Львівтрансгаз»(п. Фек), Нафтобаза (п. Сидорович), ВУПЗГ (п. Павлів),УБР(п. Галик), Стрийський лісгоспзаг.

Активну участь у будівництві брали жителі села, депутати сільської ради, члени виконкому, сільський голова п. Феденків, директор П`ятничанської ОШ, парох церкви Святої Параскевії о. Ільницький М., та працівники соціально - культурного центру.

Відкриття погруддя Т.Шевченку відбулося 24 серпня 1993 року і було приурочене другій річниці Незалежності України. Освячення погруддя провів парох церкви св. Параскеви. Погруддя встановлено в центрі села на території соціально – культурного комплексу на площі, яка носить ім’я великого Кобзаря. Скульптор – п. Посікіра.

с. Стриганці

Пам’ятні знаки Тарасу Шевченку і Івану Франку було встановлено в с. Стриганці 1990 році біля дубів, які були посаджені 1926 році (на даний час, це вже дуби велетні), і вони були названі Тарас  Шевченко та Іван Франко.

Ініціатором встановлення пам’ятних знаків був осередок Народного руху України в с. Стриганці. Причетними до встановлення пам’ятних знаків були: Д. Кузів, В. Климишин, Л. Ониськів, П. Польовий, М. Костів, Д. Климишин, Л. Кушплер, Б. Загорянський та інші. При закладанні фундаменту була заложена  капсула з прізвищами всіх жителів села, які працювали над встановленням пам’ятних знаків. На пам’ятному знаку Тарасу Шевченку красується надпис «Нащадки твої села Стриганці, вдячні тобі Тарасе».

с. Угерсько

Стела Тарасу Шевченку та Івану  Франку відкрита і освячена громадою села у 1989 році 28 жовтня. Ініціатором побудови пам’ятного знака було товариство української мови ім. Тараса Шевченка, зокрема: Романом Білецьким, Володимиром Кухарем, Михайлом Кухарем, Олексою Кикта, Андрієм Бурином, Василем Сенюрою та ін.

Авторами пам’ятника були: архітектор Орест Стасула, художник Олексій Кита.

Пам’ятний знак стоїть на балансі сільської ради з 30 жовтня 1989 року.

с. Ходовичі

У 1991 році в селі були встановлені пам’ятні знаки Пророкам України – Тарасу Шевченку та Івану  Франку.

Основні ініціатори – жителі села: Михайлевич М. М., Михайлюк Д. В., Ворок Є. М. При спорудженні пам’ятника допомагали всі жителі села.