«Найбільше, це
книжка про дорослі й зовсім не казкові проблеми та питання сучасного підлітка.
Тому, якщо і тобі є над чим подумати, якщо треба поговорити про сокровенне та
болюче з мудрим і чесним щодо тебе дорослим, — ця книжка твоя.
Наталя Марченко
Росич Олекса . «Джовані Трапатоні».
– Львів: «Видавництво Старого Лева», 2010. – 370с.
Чому всі дорослі звикли називати найправдивіші історії казками? І коли їм
надається можливість повірити у диво – вони відверто нехтують. Так, хіба
доросла людина повірить у те, поранений ворон, що одного зимового ранку якимось
дивом опиняється на вашому підвіконні не просто уміє розмовляти, а просить
допомогти врятувати вірменську принцесу – ворону Маріам від страти? А таке
насправді може трапитись. І не у далекій країні за морями-океанами, а у
сучасному Львові.
Цю дивовижну історію розповідає своїм юним, і не тільки, читачам казкар
Олекса Росич. До категорії «не тільки» можуть увійти батьки, дідусі, бабусі
юних читачів у чиї руки потрапить пригодницький роман «Джовані Трапатоні» і ще
багато-багато хто, незалежно від віку.
Розпочинається роман розповіддю про родину банкіра-багатія Макса Гая, якого
окрім власного збагачення та примноженням капіталу не цікавить нічого: ані
дружина, ані двоє донечок. Про те, до чого призводить людська жадібність і яку
ціну за неї потрібно платити, читач дізнається набагато пізніше, а спершу –
дивна-предивна історія про ґудзики, яку дванадцятирічній дівчинці Ладі
розповідає ворон Джовані Трапатоні. Багато століть тому злий чарівник на ймення
ДДТ перетворився на ворона і кожні наступні триста років продовжував своє життя
за допомогою чарівного ґудзика. Та одного разу цей ґудзик загубився, і всі
ворони світу тепер змушені шукати його. Ці пошуки, у яких люди об'єднуються з
птаством, довгі, з безліччю пригод, яскравим гумором, чудернацькими випадками
і, як не прикро, навіть із жертвами.
Ворону Джовані
Трапатоні у пошуках гудзиків беруться допомагати донька Макса Гая Лада та її
бабуся Ганя – очільниця товариства «Ті, кому за 70». У цій боротьбі є і пограбування
крамнички гудзиків, і викриття схованок, злих чар, і багато висмикнутих пір'їн,
непритомних ворон та львівського колориту: частина подій роману відбувається у
кнайпі «Гасова лямпа», щось просто на вулицях міста, а щось – у старій
водокачці.
Роман Олекси
Росича розповість читачам про те, як важливо вміти любити, а головне – берегти
це велике почуття. І завжди важливо пам'ятати – час розплати за усі негідні
вчинки обов'язково настане.
Але будь-які
казки – навіть найправдивіші з правдивих завжди завершуються «хепі ендом», не
стане винятком й історія Джовані Трапатоні та його друзів.
Думка
психолога
Чарівний світ
супроводжує наше повсякденне життя. І ніхто краще за дітей не може його
побачити і у нього повірити. Ми,
дорослі, забули вже чудодійну сили казки, вигадки…
Історія Олекси Росича
«Джовані Трапатоні» у метафоричній, фантастичній формі навчить дітей
взаємодіяти із дорослими, покаже соціальні форми міжособистісних стосунків,
допоможе навчитись розв’язувати складні життєві ситуації.
Книгу варто пропонувати дітям середнього шкільного віку,
аби виховати у них сміливість, стійкість до життєвих негараздів, вміння
товаришувати і здатність любити.
Стадницька Ю.
Немає коментарів:
Дописати коментар