20 травня 2013 р.

«Казка для підлітків, їхніх батьків, дідусів та бабусь»


                                                    


                   «Найбільше, це книжка про дорослі й зовсім не казкові проблеми та питання сучасного підлітка. Тому, якщо і тобі є над чим подумати, якщо треба поговорити про сокровенне та болюче з мудрим і чесним щодо тебе дорослим, — ця книжка твоя.  
 Наталя Марченко

Росич Олекса . «Джовані Трапатоні». – Львів: «Видавництво Старого Лева», 2010. – 370с.
Чому всі дорослі звикли називати найправдивіші історії казками? І коли їм надається можливість повірити у диво – вони відверто нехтують. Так, хіба доросла людина повірить у те, поранений ворон, що одного зимового ранку якимось дивом опиняється на вашому підвіконні не просто уміє розмовляти, а просить допомогти врятувати вірменську принцесу – ворону Маріам від страти? А таке насправді може трапитись. І не у далекій країні за морями-океанами, а у сучасному Львові.
Цю дивовижну історію розповідає своїм юним, і не тільки, читачам казкар Олекса Росич. До категорії «не тільки» можуть увійти батьки, дідусі, бабусі юних читачів у чиї руки потрапить пригодницький роман «Джовані Трапатоні» і ще багато-багато хто, незалежно від віку.
Розпочинається роман розповіддю про родину банкіра-багатія Макса Гая, якого окрім власного збагачення та примноженням капіталу не цікавить нічого: ані дружина, ані двоє донечок. Про те, до чого призводить людська жадібність і яку ціну за неї потрібно платити, читач дізнається набагато пізніше, а спершу – дивна-предивна історія про ґудзики, яку дванадцятирічній дівчинці Ладі розповідає ворон Джовані Трапатоні. Багато століть тому злий чарівник на ймення ДДТ перетворився на ворона і кожні наступні триста років продовжував своє життя за допомогою чарівного ґудзика. Та одного разу цей ґудзик загубився, і всі ворони світу тепер змушені шукати його. Ці пошуки, у яких люди об'єднуються з птаством, довгі, з безліччю пригод, яскравим гумором, чудернацькими випадками і, як не прикро, навіть із жертвами.
Ворону Джовані Трапатоні у пошуках гудзиків беруться допомагати донька Макса Гая Лада та її бабуся Ганя – очільниця товариства «Ті, кому за 70». У цій боротьбі є і пограбування крамнички гудзиків, і викриття схованок, злих чар, і багато висмикнутих пір'їн, непритомних ворон та львівського колориту: частина подій роману відбувається у кнайпі «Гасова лямпа», щось просто на вулицях міста, а щось – у старій водокачці.
Роман Олекси Росича розповість читачам про те, як важливо вміти любити, а головне – берегти це велике почуття. І завжди важливо пам'ятати – час розплати за усі негідні вчинки обов'язково настане.
Але будь-які казки – навіть найправдивіші з правдивих завжди завершуються «хепі ендом», не стане винятком й історія Джовані Трапатоні та його друзів.

Думка психолога
           
Чарівний світ супроводжує наше повсякденне життя. І ніхто краще за дітей не може його побачити і  у нього повірити. Ми, дорослі, забули вже чудодійну сили казки, вигадки…
Історія Олекси Росича «Джовані Трапатоні» у метафоричній, фантастичній формі навчить дітей взаємодіяти із дорослими, покаже соціальні форми міжособистісних стосунків, допоможе навчитись розв’язувати складні життєві ситуації.
            Книгу варто пропонувати дітям середнього шкільного віку, аби виховати у них сміливість, стійкість до життєвих негараздів, вміння товаришувати і здатність любити.
    
                                                                                                                Стадницька Ю.


Немає коментарів:

Дописати коментар