Оголошую челендж!

«Несподівано для самої себе … спала на думку ідея «Шпигунок». Було це першого листопада (2019). А кінцевий термін подачі твору на конкурс ("Коронація слова")— 1 грудня (того ж року). Спершу вагалася, чи варто братися за такий пласт роботи, бо була не впевнена, чи встигне, проте наважилася спробувати, — згадує Наталка Довгопол про роботу над  своїм відомим романом. — Місяць, коли я працювала над книжкою — це був мій челендж. У мене не було життя. Я писала книжку…». 

У черговому випуску методичної закладки серії «Час на книги» пропонуємо ближче познайомитись з молодою письменницею і її першим твором, який відзначений сріблом на конкурсі "Коронація слова", увійшов у фінал BookPitch від Одеського кінофестивалю. Як найкраща підліткова книга року, опинився також у фіналі премій "Навиворіт" та "Барабука", а 2020 року в премії "Еспресо. Вибір читачів" (підліткова номінація)  посів перше місце. 

Довгопол, Наталія. Шпигунки з притулку «Артеміда» / Н. Довгопол. — Харків : Віват, 2019. — 304 с. — (Серія «Художня література»).

Книжка — перепустка у світ гостросюжетних пригод, шпигунських місій і небезпечних мандрів, де кожен день — це випробування на сміливість і силу духу, а здатність працювати в команді є чи не єдиним шансом на спасіння.

Події розгортаються в чотирьох точках Земної кулі: Смірна в Греції; маленьке містечко біля Токіо, столиці Японії; консервативний американський Бостон, і нарешті – Київ напередодні спортивної олімпіади...     

Саме з цього міста 1907 року стартує сюжет історії. В одному з київських театрів стається сутичка. Поважний австрійський пан прилюдно звинувачує хлопчика-посильного в крадіжці. Без тіні страху підліток відкидає звинувачення, ще не підозрюючи, що це його перший іспит, запрошення в нове життя. Під зеленим картузом літній австрієць гер Фрідріх розгледів не лише перевдягнене дівчисько, а ще й потенційну вихованку для свого сирітського притулку — таємної школи «Артеміда», де готують професійних шпигунок.

Злидні і безперспективне майбутнє головної героїні Анички змушують її матір, колишню балерину, сфальсифікувати документи про смерть дочки. Це єдиний вихід вирвати дівчинку з бідності, дати шанс на освіту, гідне життя. У притулку вона, як вихованка закладу, обирає псевдо “Поль”, зустрічає справжніх друзів: японку Амелі, гречанку Мірто, американку Глорію.  Кожна з дівчат має свою історію, отримує у певний момент завдання-місію, виконання якої стане перепусткою у професію, у майбутнє...

Авторка вплітає в популярний пригодницький сюжет про шпигунок соціальну проблематику – від сирітства і всиновлення до розбещення малолітніх у християнських притулках. Вона поєднала вигадані події з реальними. Нині письменниця планує видати продовження історії.

Видання завдяки програмі від Українського інституту книги надійшло до фондів кращих публічних бібліотек України.

“Письменництво не дає миттєвої віддачі, це дуже самотній труд, який потребує великих емоційних затрат, тож підтримка зі сторони надзвичайно важлива”, - переконана Наталія Довгопол. Лише зараз вона відчула себе в професії, якій і завдячує, бо “це одна з терапевтичних речей, які мене врятували і примусили рухатися…” 

Пані Наталя пише з дитинства, відколи навчилася виводити на папері літери. Ще маленькою вирішила — хоче бути співачкою чи поетесою. Співачкою так і не стала. Писати поезії передумала, тому що прозу, на її думку, писати значно вигідніше. Сьогодні у її доробку не тільки друковані твори, але й електронні книжки...

Народилася у Броварах, зростала в Києві, їздила на навчання до США. П’ять років провчилася за фахом «Туризм» (Національний авіаційний університет), потім вивчала «Теорію та історію мистецтв» в аспірантурі (Національна академія керівних кадрів культури та мистецтва). Вважає себе також культурологинею. Випробувала багато різних професій і кілька разів змінила місце проживання.

Усе свідоме життя працювала з дітьми та молоддю: викладала англійську, організовувала табори, вела гуртки... А ще грала в театрі історичного танцю «Al’entrada», об’їздила з гастролями пів України, шматок Європи та навіть кілька японських островів. Брала активну участь у міжнародних обмінах під егідою Erasmus, а також як молодіжна тренерка та кураторка програм.

Зараз мешкає в Афінах, де водить екскурсії, викладає танці в українській громаді та пише книжки.