11 листопада 2014 р.

Сучасна казкарка – Дзвінка Матіяш

А чи існує казка сьогодні?
Які вони, казкарі?... 

Відповідь у черговому випуску бібліотрансформера…
Є книги, після прочитання яких у дитинстві вже більше до них не повертаєшся.
Є ж і такі, до яких відчуваєш і бажання, і потребу провернутися – знову прожити певний час у книзі, з її героями, які стали для тебе живою реальністю. Якщо добре подумати, то таких книг і героїв насправді не так уже й багато. 
Матіяш, Д. Казки П’ятинки: казки та оповідання / Дзвінка Матіяш. – К.: Гранi-Т, 2010. – 120 с., ілюстр. (Серія Сучасна дитяча проза).

До таких належать тепер і герої книжки Дзвінки Матіяш «Казки П’ятинки» – хлопчик-скрипаль Антон і його незвичний друг – П’ятинка. Чому незвичний? Тому що П’ятинка – свята (Параскевія П’ятниця – великомучениця, яка жила у III ст. в місті Іконія у Малій Азії). Іноді вона  приходить до Антона в гості, іноді – запрошує його в незвичну мандрівку, наприклад, до себе додому – а мешкають усі святі, звісно, на небі. Тож і П’ятинка – не виняток. П’ятинка молиться  за Антона, коли він засне, дарує йому добрі й теплі сни, і, звичайно, казки, які авторка записала на прохання святої.
Книга нагадує про любов у християнському і загальнолюдському сенсі цього слова. Це - збірка мудрих і повчальних оповідань-притч, побудована у формі абетки. Тут є переспіви історій із Нового Заповіту, а також оригінальні сюжети, основними мотивами яких є добро, людяність, життя і смерть.
Видання отримало позитивну оцінку Міністерства освіти і науки України та «схвалено для використання у загальноосвітніх навчальних закладах» (наказ № 1-4/18-Г-167 від 14.05.2010 р.).
Завдяки Обласній програмі поповнення бібліотечних фондів «Казки П`ятинки» Дзвінки Матіяш  надійшли до дитячих книгозбірень Львівщини. У роботі колегам – бібліотекарям пропонуємо такі форми як бесіда, обговорення прочитаного, читання уголос з дітьми, вечір казки, урок «Добрі вчинки на щодень», презентацію по книзі. Структура абетки сприятиме кращому вивченню букв, а ситуації кожної історії-притчі можна обіграти у певному ляльковому чи театралізованому дійстві.

Письменниця, перекладачка. Дзвінка Матіяш народилася 16 листопада 1978 року в Києві. За фахом – літературознавець, філологічну освіту здобула в Національному університеті «Києво-Могилянська академія». Також навчалася в аспірантурі в Європейському колегіумі польських та українських університетів (Люблін, Польща). Авторка романів «Реквієм для листопаду» (2005, 2007) і «Роман про батьківщину» (2006), дитячої книжки «Казки П’ятинки» (2011 року ввійшла до списку фіналістів премії «Великий Їжак»), а також збірки оповідань «Історії про троянди, дощ і сіль», що потрапила до короткого списку премії «Книга року BBC 2012», а також отримала премію Фонду Петра і Лесі Ковалевих за 2013 рік. Перекладає з польської, білоруської, англійської. Серед перекладів Дзвінки Матіяш: Леонід Плющ. «У карнавалі історії» (2002), Андрей Хадановіч. «Листи з-під ковдри» (2002), антологія сучасної української та білоруської поезії «Зв’язок розрив /Сувязьразрыў» (2006) (спільно з іншими перекладачами), збірки поезій о. Яна Твардовського «Гербарій» (2008) та «Ще одна молитва» (2009), «Розмови з Єжи Новосєльським» (2011), репортажі Вітольда Шабловського «Убивця з міста абрикос»  (2012), Ришард Капусцінський «Імперія» (2012).
Ім`я Дзвінки Матіяш як дитячого письменника – казкарки є відкриттям ХХІ Форуму видавців у Львові. Цікавим доповненням у роботі з книгою може стати відео – матеріал з Інтернету  про автора, про книгу, про окремі казки (прочитані нею уголос). Можливо спонукає до творчості досвід творчої лабораторії "АртПоле.ІФ" за казкою «Велике Вухо», що увійшла до даного видання.                                                                                                                                                                                                                                                                                             

Читати далі...

10 листопада 2014 р.

ШЕВЧЕНКІАНА ЛЬВІВЩИНИ

м.Старий Самбір

Історія із увічненням Кобзаря почалася у 1968 році. Ініціатива належить тодішньому голові міста – Іванові Миколайовичу Банасу. Постать із залізобетону виготовили у Львові. Пам’ятник поставили на пагорбі, який круто збігав вниз, до русла річки Дністер.
У 2008 році міська влада відновила пам’ятник, а постамент виклали гранітною плиткою. Всі реставраційні роботи виконали працівники Львівської фірми «Ренесансу».


м. Хирів

Громадою містечка зібрано кошти на пам'ятник. У жовтні 1993р. відбулося відкриття. Скульптор О. Скобліков.
Почесними гостями були сам автор О. Скобліков М. Горинь, І. Калинець, В.Горбовий.
Під пам'ятником Т.Г. Шевченка закопано капсулу із землею, яку привезли із Канева.

с.Воля

Дата встановлення 1914 рік.
Перший хрест-памятка на Старосамбірщині.
Громада села за одну ніч насипала могилу та встановила хрест.






с. Міженець
Третє вересня 1997 року… Шоста річниця Незалежності України. Вона стала особливо пам’ятною для жителів Міженця та навколишніх сіл. Довго чекали вони цього свята.
У далекому 1991 році місцевий осередок Товариства української мови запросив на виступ різдвяного вертепу львівського прозаїка Р. Іваничука, який підтримав ідею створення пам’ятника в селі. Члени осередку з виставами вертепу об’їздили багато сіл сусіднього Мостиського та свого районів. Коштів, зібраних під час вистав, було занадто мало для реалізації поставленої мети. Долучилася до цієї справи і громадськість села. Підтримав коштами це починання і колектив агрофірми «Міженець», який тоді очолював  О. Андрушко, а головним бухгалтером працював Т. Моленда.
Розпочалася клопітка праця над створенням бронзової постаті безсмертного Тараса, яку проводив львівський скульптор Богдан Романець. А також сприяв цьому колишній учень Міженецької школи Богдан Масик, який працював тоді головним бухгалтером Львівської скульптурної фабрики.
Довго   чекала скульптура на кращі часи, аби на гранітному постаменті стати окрасою села.
Пам’ятник Т. Шевченку с. Міженці за словами Р. Телінського, належить до дуже цінних скульптур у світі.
смт.  Нижанковичі
На початку п’ятдесятих років стало питання про створення в селищі відпочинкової зони. Нею мав бути місцевий парк, де було запропоновано побудувати пам’ятник Тарасові Шевченку. Це було в 1951-1952 роки.
Ідею підтримали, виготовлено проект пам’ятника. Постамент під пам’ятник зробила бригада місцевих робітників. Саму фігуру привезено з Дрогобича (автор невідомий). На пам’ятнику напис «Тарас Шевченко. 1814–1861». Трохи пізніше до постаменту було прикріплено табличку з нержавіючого матеріалу із словами з поеми Тараса Шевченка «Кавказ» «Борітеся – поборете».
Великий Кобзар стоїть на постаменті на повний зріст з непокритою головою. В одній руці поет тримає книгу, на іншу накинутий плащ.
с. Сусідовичі

Пам’ятник Т. Г. Шевченку в був встановлено в 1989 році  на кошти колгоспу ім. Шевченка.
Його виготовлено з бетону.
Встановлено пам’ятник біля адмінбудинку.
                                                               

                               

Читати далі...

7 листопада 2014 р.

«Моя прекрасна, українська мово, найкраща пісня в стоголоссі трав»

Літературно-музичною композицією під такою назвою розпочались святкування Дня української писемності та мови у Самбірській районній дитячій бібліотеці. 
Учні 4-в класу ПШ №2 (вчитель Дорош Г.О.) читали вірші про мову, розповідали легенди про писемність, перевіряли свої знання у турнірі «Мандрівка в країну слова», яку підготувала бібліотекар Оксана Фецич. 
Звучала українська пісня і слово...
  


Жартівливою інсценівкою: «Дідусь в крамниці»  діти ще раз підкреслили любов до рідної мови.
У бібліотеці у ці дні експонується книжкова виставка: «Наша мова – вічної землі, наше слово – слово вічного народу!». 


Світлана Хомищак,
провідний бібліограф 
Самбірської РЦБС. 

Читати далі...

3 листопада 2014 р.

ШЕВЧЕНКІАНА ЛЬВІВЩИНИ

м.Самбір
Пам'ятник Тарасу Шевченку (бетон, автор не відомий, Львівська кераміко-скульптурна фабрика) встановлено у 1953 р. спочатку у сквері, де у 1977 р. розпочато будівництво кінотеатру «Союз» (тепер «Кобзар»).  Згодом  перенесено і встановлено в міському парку від вулиці Львівської - 30 серпня 1989 р. За ініціативою культурологічного Товариства ім. Кобільника перенесено на пл. Ринок,  навпроти вулиці Шевченка.
5 листопада 1989 року відбулося урочисте відкриття пам'ятника. На святі виступив поет Дмитро Павличко, поети зі Львова: Ганна Вівчар,  Роман Качурівський, письменник Роман Іваничук,  поет Василь Кобець з Вінниці,  львівські актори Святослав Максимчук і Людмила Недвидюк. Співали сестри Байко,  народна хорова капела «Дударик».
В нішу пам'ятника було закладено землю з сіл Моринці, Кирилівки та з могили,  що у Каневі,  яку привіз Кость Куб'як.
м. Рудки
Кожен, хто їде із Львова до Рудок,  бачить неподалік дороги біле погруддя.  Це пам'ятник Тарасу Шевченку - на прямокутному у перерізі п'єдесталі, встановленому на неправильної геометричної форми бетонній плиті. В 1994р.  за ініціативи тодішнього голови міста Сулківського Євгена Гнатовича та кошти міської ради було встановлено пам'ятник. Основним проектантом і будівничим пам'ятника був рудківчанин  Саган Йосип.                
с. Вощанці
Неділя 29 вересня 1991 року село відзначало відкриття пам'ятника великому синові України Тарасу Шевченку. Про це свято жителі мріяли не одне десятиліття, адже пам'ятник поету в селі за кошти громади був поставлений  ще до 1914 року, який під час австро-угорської  війни було зруйновано. За роки радянської влади у відновленні пам'ятника було відмовлено.
І тільки 1991 році збулася їхня  мрія. Ініціатором того став місцевий осередок Руху. Пам'ятник і всі роботи навколо нього було зроблено за кошти громади. Багато хороших і теплих слів було сказано в цей знаменний і пам'ятний день від жителів  села та гостей свята. Велика подяка була виражена автору пам'ятника скульптору Василю Чурмаку, присутньому на відкритті.
с. Крупновичі

Справжнім святом для жителів села стало відкриття пам'ятника Тарасу Шевченку в 1989 році (скульптор В.Одрехівський). З ініціативи та за кошти громади села стоїть сьогодні на п'єдесталі величний Кобзар, якого охороняють висотні сосни. Більше як два десятиліття приходять купновичани, щоб поклонитися і віддати шану великому Кобзареві.


с. Лука
Село, яке дало світові талановитого поета і публіциста, літературного критика, одного із засновників «Молодої Музи» Остапа Луцького; етнографа та історика Михайла Скорика; композитора і диригента Антіна Рудницького.
В 1982 році за ініціативи голови колгоспу Філя І.М. в село було привезено погруддя Тараса Шевченка і  поставлено в центрі села перед сільською радою. Це тиражоване  погруддя  поета з бетону поставлене на бетонний постамент, заввишки 1 м 70 см. (автор не відомий). Та весь цей час скромний пам'ятник для лукавчан є символом волі, правди і віри в майбутнє.







                                                                                          

Читати далі...